Де вночі можна купити алкоголь і куди перенесуть квіти з центру – головна муніципалка міста

Директор департаменту муніципальної поліції міської ради Юлія Сиротинська розповіла про робочі будні, як їй дісталася посада і поділилася амбітними планами.

Аби краще вникнути у діяльність усіх відомств та ознайомити городян з їхніми керівниками, Район.Луцьк публікує рубрику «Інтерв’ю з чиновником».

– Розкажіть, будь ласка, як потрапили на цю посаду?

– Прийшла сюди за конкурсом, а не за переведенням і не за призначенням. Здобула посаду в чесній боротьбі. За тиждень мене призначили виконувачем обов’язків керівника. Пропрацювавши місяць, прийшла до Миколи Романюка  і сказала, що цю структуру потрібно або ліквідовувати, або реформовувати, тому що вона недієва. Я виявила ряд порушень. Микола Ярославович погодив. За місяць принесла в його кабінет ідею того, як це має виглядати.

– Який у вас штат?

– Упродовж останніх двох років, як працював відділ муніципальної дружини, у ньому було восьмеро людей. Зараз у нас 25 працівників. Приміром, в інших містах працює 50-60 осіб. Якщо хотіти зробити з Луцька європейське місто, яке буде красиве, чисте, радуватиме око, то потрібно дуже багато працювати і мати з чим та сили, адже один в полі не воїн. Дуже вдячна Миколі Ярославовичу, що він мене почув і дав змогу зробити все так, як я бачу.

– Ви планували потрапити у цю сферу, чи це була несподіванка долі?

– Деколи мої працівники кажуть, що я нічим не живу, крім роботи. Справді, йшла на цю роботу, бачила себе на цій роботі, знала, чого я хочу. Уже кілька років приглядалася до відділу муніципальної дружини. Чітко знала, якби там працювала, що хотіла б. Це моє, це дієвість, це рух і мою роботу буде видно.

Ішла до цього цілеспрямовано впродовж остнанніх, напевне, років чотирьох. Взнала, що звільнилася посада, вирішила спробувати взяти участь у конкурсі. Четверо претендентів було на місце. Написала добре роботу, пройшла усну співбесіду. Вибрали мене.

– Це доволі серйозна посада. З якими труднощами ви стикаєтеся на своїй посаді?

– Це робота з порушниками. 95% – це люди, які переходять межу закону у сфері благоустрою, торгівлі, земельного законодавства. Дуже важко, коли постійно контактуєш з людьми. Зараз у нас в країні не зовсім хороша ситуація, важкий період, економічна криза, і це зазвичай люди, які у тяжких життєвих обставинах. Вони десь торгують, щось роблять незаконно. Переважно це люди, які не проживають у Луцьку, люди з села. У селі можна де хоч торгувати. Вони що хочуть, те й роблять. А тут є визначені правила. Важко спілкуватися з людьми, важко їх переконати, важко їх заспокоїти. Зазвичай є агресія. Маєш дати людині 10– 20 хвилин виговоритися, вислухати і знайти конструктивний діалог, щоб вона зрозуміла, у чому помилка, і з відкритим серцем пішла.

– Ви зараз активно демонтовуєте гаражі. Розкажіть, як проходить процес?

– Демонтажами гаражів почали займатися з вересня 2015 року. Проблема єдина – це прибудинкові території. Ці гаражі в людей стоять по 20-30 років. Вони цими конструкціями користувалися безоплатно, незаконно. У 80% гаражів не ставлять автомобілі. Їх використовують як підвали, де зберігають різний мотлох.

У нас чомусь люди думають, якщо є вимога закону, то її можна не виконувати. Або якщо хтось щось розпочав робити, то не доведуть до кінця. У мене є позиція: якщо берешся за щось, то маєш це зробити або на чотири з плюсом, або взагалі не робити.

Ми взялися за ці демонтажі, думаю, до кінця року знесемо усі незаконні конструкції. У Луцьку понад півтори тисяч гаражів. За півроку зняли 380 гаражів. Мене дуже радує, що більш як половину люди забирають самі. Ми розміщуємо попередження, а мешканці забирають.

– Які проблеми виникають під час демонтажу незаконних гаражів?

– Зазвичай це спори через майно. Ми відкриваємо гараж, при свідках і понятих описуємо майно й забираємо на зберігання, поки людина до нас не звернеться. Не можемо забрати конструкцію, а майно залишити – це неправильно. Люди чомусь думають, що це майно їм уже не повернуть.

– Ви демонтуєте гаражі. Куди пропонуєте ставити автомобілі?

– Зазвичай у 95% ці гаражі стоять на прибудинкових територіях. Наприклад, стоять шість гаражів, а поставити на це місце можна 12 автомобілів. Як приклад, можете заїхати  в двір на проспекті Соборності, 8. Ми звідти зняли 48 гаражів. Ці двори проасфальтували, відремонтували. Зняли гаражі по периметру усього дитячого садочка.

Директор дитсадочка нам безмежно вдячна, тому що за ті гаражі ходили бомжі, справляли нужду, підлітки курили. Коли ми демонтовували гаражі, там було стільки бруду, що комунальні служби три дні прибирали.

– Окрім гаражів, які є ще нагальні проблеми у місті?

– Зараз починається тепло і буде величезна проблема – несанкціонована торгівля розсадою, квітами на прилеглій території до ринків. Люди з села будуть вивозити те, що вони вирощують. Взимку, коли холодно, вони йдуть всередину ринка. У весняно-літній період часу вони всі зазвичай на прилеглій території. У нас є відділ боротьби зі стихійною торгівлею. У хлопців буде дуже важкий період роботи. Найбільші точки концентрації цієї торгівлі – Центральний ринок.

З осені минулого року ми зачистили вулицю Замкову. Зняли там ряд конструкцій, які стояли незаконно. Там торгували овочами та фруктами. Зараз чітко співпрацюємо по законному паркуванню автомобілів, які пробують здійснювати торгівлю з автівок. На них пишуться штрафи, їх евакуйовують. Нам дуже допомагає нова патрульна поліція, у нас зараз тісна взаємодія.

– Чи перенесуть квітковий ринок з центру міста і якщо так, то куди?

– Квіти, які вирощують на присадибних земельних ділянках, ми принаймні забрали з пішохідної зони поблизу ЦУМу. Зараз, згідно із розпорядженням міського голови, ними торгують у сквері на проспекті Волі.

У квітні мають знову підняти питання квіткового ринку. Виділять спеціальне місце, розроблять проектно-технічну документацію. Треба підійти комплексно до тих, у кого голландська промислова квітка, і до тих, хто крутить вазончики. Щодо перенесення – таке питання не вирішує департамент муніципальної поліції, це у компетенції виконавчого комітету міської ради. Як мені  відомо, ринок мають перенести в сквер на проспекті Волі, що біля піцерії «Санремо».

– Розкажіть, будь ласка, про випадки нічної торгівлі алкоголем. У яких районах міста найбільше зафіксовано таких випадків?

– Департамент муніципальної поліції входить до складу робочої групи щодо виявлення таких випадків. Окрім того, департамент ще сам здійснює перевірки. Наші інспектори виїжджають, роблять контрольні закупки. Одним із проблемних місць у нас зараз є магазин «Гурман», на вулиці Гордіюк на Північному ринку. Там дуже багато зафіксовано фактів продажу.

Ми визначили, коли продавець вночі працює на ставку, то за ніч, наприклад, він має 100 гривень. На таких об’єктах не торгують алкоголем. А коли продавець на процентах, то у таких вночі торгують алкоголем.

Уночі алкоголь продають за удвічі вищою ціною, у пакетах,  із заднього входу. У нас люди дуже «продвинуті». У мене була цікава ситуація, коли особисто виїжджала на контрольну закупку. В одному з кіосків на проспекті Молоді дійшло до того, що у пакеті після розрахунку продавець каже: «Я біля заднього входу виставлю пакет, а ви за три хвилини заберете». Ще ми якось «вичислили» об’єкт. Там діяли чоловік з дружиною. Чоловік приходив ввечері з надувною квіточкою, зробленою з повітряних кульок, і подавав нею знаки, кому можна продавати алкоголь.

– Скорове весна, молодь буде більше часу проводити на вулиці. Яка ситуація з розпиттям алкогольних напоїв у громадських місцях?

– Зазвичай коли наші хлопці роблять відпрацювання по парках і скверах, ми зафіксовуємо такі факти. Є юридична колізія, що це нам ніби передано, але ми не можемо складати адмінпротоколів, законодавець цього не передбачив. Зазвичай ми через лінію 102 робимо виклик.

– Ви проводити бесіди з людьми, які не мають постійного місця проживання. Яка зараз ситуація з безхатченками?

– Скажу так, як є. Для цього потрібно виділяти багато сил і часу. Зазвичай бесіди проводимо у зимовий період, коли роблять пункти обігріву, коли холод та мороз, а безхатченкам нема де погрітися. Наші інспектори надають безпритульним інформацію, де вони можуть піти погрітися і поїсти. Ця ланка дуже важко дається.

Проблема безпритульних є не лише в Україні, але й в усьому світі. Мені здається, що потрібно, аби на рівні Верховної Ради законодавець передбачив центри реабілітації, центри допомоги. Мають бути місця, в які людина, потрапивши у таку ситуацію, може переночувати, поїсти, відновити документи. Інколи я читаю роз’яснення… Є люди, які спилися. Ну не можеш ти допомогти такій людині, навіть якби хотів. Якщо людина сама не захоче щось змінити, не зможеш їй допомогти, хай як старався б. Колись я спілкувалася з хлопцем, який втікав з дому. Він з десяти років почав втікати. Його психологію вже не зміниш.

– Яка зараз ситуація з жебраками у Луцьку?

– Щодо жебрацтва дуже багато випадків. Зараз дітей випроваджують жебракувати. Ми робили запити в поліцію, коли бачили такі ситуації. Зазвичай це цигани, які змушують жебракувати власних дітей. Це бізнес, яким вони займаються впродовж століть. Найбільша концентрація – це автостанція №1.

– Ким ви бачите себе за кілька років?

– У цьому місті я себе бачу на посаді заступника міського голови або депутата міської ради.

– То ви претендуєте на посаду першого заступника Тараса Яковлева?

– Чому? Крім посади Яковлева, є й інші. Є поняття того, що люди кар’єрно ростуть. Думаю, Тарас Володимирович Яковлев також не бачить себе на посаді виключно заступника міського голови. Тобто людина без цілі взагалі нецікава. Думаю, Тарас Володимирович, можливо, бачить себе депутатом обласної чи навіть Верховної Ради.

Завжди має бути ціль. У мене є амбіції. Наприклад, за кілька років я себе бачу на посаді заступника міського голови. Коли будуть вибори, можливо, стану депутатом міської або обласної рад. Хотіла б лишитися працювати у своєму місті, але якби склалися так обставини, що мені потрібно було б працювати в Києві, поїхала б.

Спілкувалася Наталка ПОЛІЩУК

Фотографував Роман ДОМБРОВСЬКИЙ

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].​