Яким був перший випуск газети «Сім’я і дім» і хто над ним працював

У четвер, 18 лютого, надрукували тисячний номер газети «Сім’я і дім». А перший випуск улюбленого тижневика вийшов напередодні новорічних свят – 27 грудня 1996 року. «У свята люди багато читають», – пояснює засновник і перший редактор нашого видання Іван Корсак і розповідає, з чого починалася одна з найпопулярніших газет Волині.  

– Іване Феодосійовичу, на початку 1990-х ви працювали редактором муніципальної газети «Народна трибуна». Чому вирішили видавати незалежну «Сім’ю і дім»?

– До честі чиновників тодішньої міської ради, вони не пхалися в редакційні справи. Та все ж у часи «Народної трибуни» я надивився, що у нас відбувається в економіці, що роблять нові бюрократи, і вирішив, що далі я з державним апаратом розмовлятиму через перекладача, ім’я якому – податковий інспектор.

Ця ідея ґрунтувалася на двох постулатах. Перший: можна довго скиглити і розповідати, як тяжко українському слові, а можна видавати українське слово. Другий: яку саме газету видавати. Громадсько-політичних газет, як і зараз, так і тоді, було багато. А от «сімейної» преси на зразок журналів «Лиза», «Единственая» не було. А це – дуже цікавий і читабельний сегмент, і віддавати його росіянам було би неправильно.

– Хто є автором назви?
– Назва народилася вдома на кухні, де спілкувався та «крутив» варіанти з сином Віктором. Згодом свої міркування додав Сергій Філіпчук.

– А хто готував перший номер «Сім’ї  і дому», як його реалізовували?
– Матеріали готував я один, верстав газету Сергій Філіпчук. А Сергій Супрунюк із сином Володимиром займалися розповсюдженням газети. Перший наклад був дві тисячі примірників, його досить добре розкупили.

Макетували газету на комп’ютері. Ми мали досвід ще з «Народної трибуни», яка першою на Волині і третьою в Україні застосували комп’ютерний набір і верстку. Першим було видавництво «Музична Україна», другим – тернопільське видання «Пан+Пані», «Народна трибуна» – третім. До речі, комп’ютери для «Трибуни» ми купили в «Пан+пані». А «Сім’я і дім» дуже швидко з чорно-білої стала кольоровою, особливо кропіткою була справа з фотографіями. Це дуже складний і акуратний процес, ним займався Віктор Шепель.

– До кінця року вже зібралася велика редакція журналістів, практично усі зараз професіонали з іменами. Як шукали журналістів?

– По-різному. Хтось сам приходив, когось радили. Але в мене найтепліші спогади про кожного, хто був на початку існування «Сім’ї і дому». Маю на увазі Олександра Згоранця, Василя Уліцького, Наталю Шепель,  Віктора Вербича, Сергія Шинкаря, Юрія Конкевича, Василя Рябчука, Наталю Мурахевич, Оксану Головій, Андрія Собуцького та багатьох інших колег, які щиро люблять журналістську працю.

– Чи були ситуації, за яких виникали гострі моменти з журналістами?
– З журналістами не запам’яталося чогось особливого, а от із владою бувало. Якось на нараді з економічних питань тодішній голова облдержадміністрації Анатолій Француз повертається і каже: «А вам, «Сім’я і дім», я не дозволю так себе поводити! Якщо Корсак і Конкевич збираються вивести людей на вулиці, то нічого не вийде! Поки я в цьому кріслі, то я такого не дозволю!».

Ну, долю Анатолія Француза всі знають. Його винесли з кабінету, а люди і самі вийшли на вулиці. Десь за тої влади ще стався ще кумедний прикол. Якраз Янукович став прем’єр-міністром, той же Француз – голова Волинської ОДА. Одного разу заходжу на сайт газети, а там хтось розмістив… вигаданий Указ Президента про призначення Анатолія Француза директором Маневицької колонії, а заступником з виховної роботи – Віктора Януковича – як такого, що має досвід… Усе було так дотепно написано! Звісно, ми мусили змити зі сайту, бо в ті часи могло закінчитися печально. Я ж пережив не одну війну з бюрократією…

– Що маєте на увазі?
– Я п'ятнадцять років редагував перед тим газету в Камені-Каширському. І ось одного разу за рішенням райкому партії було спалено тираж районки. Така придебенція на той час була в Радянському Союзі тільки у двох містечках. У Ногіно під Москвою теж таке сталося, то був всесоюзний скандал, сам Горбачов підключався. У них завершилося тим, що визнали такі дії неправильними, але редакцію розгромили. У Камені-Каширському редакція вистояла, хоча на редакційні збори приїхало більше партійних діячів, ніж працівників редакції.

Перші номери газети були чорно-білі

– Що ж ви такого втнули?
– Стара влада хотіла, аби газети були в неї на ланцюжку. Силували друкувати матеріали проти Павличка, Драча, Яворівського, які «хочуть крові». Ми такого не друкували й опиралися всіма способами. Мені казали, що газета – це трибуна партії, я їм відповідав, що трибуна он у кутку стоїть. Я став давати телеграми про утиски редакції і в Москву, і Верховну Раду України, і в Спілку письменників, але ті телеграми не пішли. Тоді я їх поставив у газету.

Той тираж спалили, справу хотіли зам’яти, але це все одно вилізло. Коли були збори з приводу того, підтримати редактора чи ні, колектив підтримав. А секретар обкому партії, як зараз пам’ятаю, відкинувшись на спинку стільця, одне-єдине слово сказав: «Отак!»

– Повернімося до «Сім’ї і дому». Загальновідомо, що наклади друкованої преси падають, інтернет-ЗМІ витісняють газети. Як думаєте, що чекає на ваше дітище в майбутньому?
– Звісно, що і газети, і книги на папері зникнуть за кілька десятків років. Але з цього приводу я не схильний голосити і причитати. Справа ж не в носії: люди писали і на стінах печер, і на папірусі, і на телячій шкірі… Мільйони гектарів лісів гинуть задля виробництва паперу. Якщо зараз технології дозволяють обійтися без нищення дерев, то слава Богу! Бо ж в основі газети лежить Слово, а Слово, як відомо, – вічне. Не важливо на якому носії. Тож зичу теперішній редакції іти тільки вперед і не спинятися.

Спілкувалася Наталка ПАХАЙЧУК («Сім’я і дім»)
Фотографував Данило ГЕТЬМАН

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].​