Лучанин зібрав понад сотню вінтажних радіол

18 Лютого 2016, 11:15

5171

Начальник Цеху радіомовлення, енергозабезпечення і режиму обласної телерадіокомпанії Іван Базилюк упродовж десятиліть збирав колекцію раритетних і вінтажних радіоприймачів, радіол, магнітол і грамофонів. Унікальну колекцію він подарував Музею історії ВОДТРК, що на вулиці Словацького, 9. Експерти оцінюють цей антикварний скарб щонайменше у 100 тисяч гривень.

ВІД ПАТЕФОНІВ – ДО ПОРТАТИВНИХ «БРЕХУНЦІВ»

Усе розпочалося з придбання радіоприймача «Рассвет» 1958 року випуску Муромського заводу РІП. Єдине раритетне радіо, в яке вмонтований годинник-таймер. Приймач – тогочасне ноу-хау. Він навіть програмувався: автоматично вмикався і вимикався у заданий час. Коштував шалені гроші – 99,45 карбованця. Нині приймач зараховують до антикваріату, він потягне на кілька тисяч гривень.

«Саме після купівлі «Рассвета» я розпочав формувати колекцію. Спочатку дарували, потім купував. Навіть дружина не знає, скільки витратив на них! Чому збирав? Подобалося колекціонувати унікальну красу – досконалі форми корпуса, неперевершений дизайн винятково ручної роботи», – пригадує Іван Базилюк.

Загалом зібрав близько ста експонатів. Вони презентують всю географія колишнього СРСР, де випускали приймачі понад 500 марок і моделей. Найстаріший експонат колекції – переносний патефон Московської артілі 1935 року. Цей антикваріат на пружинному механізмі відтворював платівки і був незамінним на довоєнних клубних танцях. Є тут його наступник – грамофон із електроприводом Московського дослідного заводу «Агрегат» 1945 року. Обидва давні експонати – єдині на Волині.

«Їх називають патефонами, хоча це грамофони. Узагальнили через продукцію француза Пате, який випускав перші грамофони», – наголошує колекціонер.

Більшість у колекції – стаціонарні габаритні радіоприймачі з дерев’яним лакованим корпусом. Як, скажімо, перший повоєнний ламповий приймач «VEF Super M557» Ризького електротехнічного заводу «ВЕФ». Їх випускали з 1945 по 1948 роки. Або російський «Родина-52» Воронезького заводу «Електросигнал», білоруські «Мінськ-61» і «Білорусь-59» 1959 року Мінського заводу радіотехніки, українські п’ятиламповий радіоприймач «Дніпро-52», радіола «Промінь» Дніпропетровського рафдозаводу і львівська «Зірка» 1963 року. Ці радіоприймачі мали стандарт: ловили середні, довгі і короткі хвилі. На коротких і середніх слухали ворожі заокеанські голоси, проти яких КДБ застосовував «глушилки».

«Серед цього різноманіття найпопулярнішими були прибалтійські приймачі, вони вирізнялися найвищим класом. Як-то лампова магнітола «Мінія» 1962 року Каунаський радіозаводу, приймач «Балтика» ІІ класу з оригінальним дизайном, найпопулярніший в СРСР транзисторний приймач «ВЕФ-202», який випускали з 1971 року. Або колекційний портативний приймач ВЕФ «Олімпійський» 1980 року, випущений до Олімпіади-80 у Москві», – переконує колекціонер.

У колекції є раритетний саморобний приймач «ВЕФ», який задля здешевлення продавали у вигляді конструктора «Набір юного техніка». Радіолюбитель міг самотужки зібрати корпус і спаяти плати. Конструктор коштував усього 30 карбованців, коли ж заводський – 99,02 карбованця.

МРІЄ ЗНАЙТИ І КУПИТИ РАРИТЕТНІ «ЗВЕЗДУ» і «КВН»

Родзинкою колекції є «Турист ПМП-56» 1956 року – перший в СРСР портативний ламповий радіоприймач з універсальним живленням – від мережі та від батарейок. Складений на Ризькому електротехнічному заводі «ВЕФ». Приймач рекламувався у радянських фільмах. Скажімо, у відомій кінокомедії «Смугастий рейс», де радянські курортники слухають «Турист» на приморському пляжі. Колекційний експонат досі працює. Нині його ринкова ціна – щонайменше 5 тисяч гривень.

«Не було мети запускати їх усіх, хоча, може, всі й працюють. Основний критерій підбору – не середина, а верх. Цінність саме в зовнішньому вигляді, унікальному дизайні старовини», – каже Іван Базилюк.

Колекціонер продовжує пошуки раритетів. Здавна мріє знайти два унікальні експонати: радіоприймач «Звезда-54» і телевізор «КВН-49». Цінність радіоприймача в тому, що він є зовнішньою копією культового в 1950-х французького приймача «Excelsior-52», який скопіювали радянські конструктори за вказівкою Лаврентія Берії. А телевізор «КВН» 1949 року цікавий колекціонеру тим, що був першим народним масовим телевізором.

«Назву моделі «КВН» жартома розшифровували, як «Купив, Включив, Не працює». Бо часто ламався телевізор. Хоча це не применшує його нинішню цінність. Принаймні для таких колекціонерів, як я», – сміється Іван Базилюк.

Роман ЖИЖАРА («Сім’я і дім»)

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected].