ЖЕК хоче знести помешкання луцького Робінзона

Помешкання Тараса Врублевського, яке він збудував з підручних матеріалів через відсутність власного житла та грошей, хочуть знести. 

Хлопець розповідає, що наразі його на зиму прийняли до себе добрі люди, які не беруть плати за проживання. Проте з приходом весни проблеми з житлом можуть з’явитися знову, то ж не виключено, що жити доведеться йти у халабуду.  

Район.Луцьк уже розповідав про те, як сирота  з Тернополя виживає у Луцьку. 

Хлопець говорить, що зараз розраховувати може тільки на себе, бо рідних у нього ніколи не було. Батька він ніколи не знав, а маму востаннє бачив на вокзалі у Тернополі, коли мав від’їжджати до обласного центру Волині. Тарас підозрює, що у дитячий будинок мама віддала його через хворобу серця, яка і зараз неодноразово дошкуляла хлопцю. Юнак розповідає, що лікарі радили йому менше хвилюватися та не брати на себе важкої роботи, проте такий режим Тарасові може тільки снитися.

Тимчасове помешкання Тараса

У ЖЕКу №11,  де і працює юний Робінзон, вирішили знести його власноруч збудоване помешкання, оскільки це суперечить правилам благоустрою. Варто зауважити, що будувати своє житло хлопець почав ще весною 2015 року, а згодом і жив там тривалий період. Але про самовільну будівлю у ЖЕКу дізналися тільки після виходу газети, де журналісти розповіли про історію життя Тараса Врублевського.

Сам хлопець каже, що про бажання знести помешкання йому говорили ще у вівторок, 12 січня, проте не уточнювали, коли почнуть демонтувати його житло. Звісно. він проти руйнування будівлі, адже життя навчило, що власний куточок має бути у кожного.

Його вірні співмешканці

Тарас також повідомив, що уже став на чергу за житлом, проте отримати його поки не сподівається, тому до весни потрібно придумати, де себе прихистити.

Юнак розповідає, що хотів би знайти хоча б якусь кімнату у гуртожитку, бо платити за квартиру грошей у звичайного двірника немає. Він впевнений, що ЖЕК, у якому працює, міг би йому з цим допомогти, адже знає про таку можливість, але жодної поради та консультації від керівництва хлопець не отримав.

«У вівторок в нас була «планерка». Тетяна Михайлівна (майстер однієї з дільниць, під керівництвом якої працював колись Тарас) почала на мене кричати. Мені не казали, коли будуть валити моє помешкання», – розповів Тарас.

Після такої зустрічі з начальством у хлопця почало боліти серце. Допомогла та трішки підлікувала Тараса мешканка одного з будинків, у дворі яких прибирає хлопець.

Жінка каже, що усі жителі її будинку та сусідніх не розуміють, чому ЖЕК настільки не піклується про своїх працівників, при чому хороших. Вона розповідає, що відколи Тараса закріпили за їхнім двором, то стало чисто, бо ще ніхто так сумлінно не виконував свою роботу.

«Ми з ним познайомилися весною, коли його до нас направили. У нас був двірник, котрий вже не справлявся зі своїми обов’язками, нам тоді дали Тараса. Мені дивно, що у них таке відношення  до персоналу. Я його поважаю, бо після всього, що з ним сталося він не спився, не пішов красти, а роботу виконує на всі 100%», – розповіла жінка, котра не захотіла називати іменні, аби не псувати стосунки із ЖЕКом.

То ж не попередивши хлопця, у ЖЕКу вирішили у п’ятницю, 15 січня, знести невеличке помешкання.

«До мене зателефонувала одна жіночка, сказала: «Іди,  Тарасе, бо твою халабуду вже хочуть завалити, там вже трактор стоїть». Я побіг до халабуди, там вже і двірники були, і муніципальна поліція, яка до того ж зверталася до мене не ввічливо, а постійно тикала та кричала», – розповів Тарас.

Помешкання все ж таки вдалося відстояти, але чи на довго, хлопець не знає.

У ЖЕКу стосовно ситуації думки дещо інші. Там розповідають, що при влаштуванні на роботу у Тараса запитували його місце проживання, на що він дав конкретну відповідь. А про свої проблеми хлопець не розповів. Тільки прочитавши матеріал у газеті побачили умови, в яких живе їх працівник і вирішили, що самовільно збудоване приміщення варто зруйнувати. Адже воно в першу чергу небезпечне для самого Тараса, а відповідати за нещасний випадок доведеться тим, на чиїй території воно було збудовано.

«Він вбив собі в голову, що йому мають дати квартиру. По-перше, ЖЕК не дає квартири, цим займаються органи місцевого самоврядування. На мою думку, він хоче пришвидшити процес та й усе», – зауважив головний інженер Валентин Ярмолюк.

Окрім того інженер розповів, що у ЖЕКу зверталися в благодійний фонд «Преображення», аби допомогти. Там повідомили, що при потребі хлопець може пожити у них, бо там передбачена кімната для чоловіків та для жінок, які не мають власного житла. Проте Тарасу такий варіант не сподобався. Телефонували до ЖЕКу і небайдужі люди, котрі готові були взяти на квартиру хлопця безплатно. Але проблема житла так і не вирішилася.

Майстер Тетяна Дерчунова називає протест хлопця проти розгрому помешкання піар-ходом і вважає, що будівлю варто демонтувати, бо нести відповідальність за це не хоче.

Попри те, що тривалий час помешкання Тараса ховалося від всевидющого ЖЕКу, зараз воно стала більмом на оці, бо споруджене без дозволу та без дотримання техніки безпеки. Оскільки приміщення розташоване поблизу мосту, то є ризик, що з нього щось впаде прямо на халабуду. Інша проблема – можна задихнутися чадним газом при користуванні пічкою, яку Тарас збудував всередині.

У ЖЕКу запевняють, що з зарплатою, яка трохи перевищує дві тисячі реально зняти кімнату та прогодувати себе протягом місяця. Окрім того, там наголосили, що у Луцьку багато людей, котрі не мають де жити, проте це не означає, що всі мають ставити собі такі халабуди.

Тож, яка доля чекає на помешкання Тараса Врублевського та чи матиме хлопець, куди повертатися з роботи вже весною, наразі залишається загадкою. Ми слідкуватимемо за долею хлопця, який намагається відстояти своє невеличке помешкання.

Софія СІЧКУН