Луцька студентка мріяла про небо, а обрала… менеджмент

Про таких, як вона, стовідсотково можна сказати фразою із неперевершеної «Кавказької полонянки» (звісно, не згадуючи про комсомолку). Бо і активістка, і спортсменка, і просто красуня. Пише вірші, захоплюється бісероплетінням та оригамі (до слова, її паперові лебедики мандрують навіть за кордон), загалом провадить активний спосіб життя. Знайомтеся: студентка факультету бізнесу ЛНТУ, голова студради факультету, член вченої ради університету Ірина Охват, якій поталанило народитися…17 листопада, на День студента.

Мала батьківщина Іринки – село Туричани, що на Турійщині.

«Моя сім'я невеличка: мама Галина Іванівна працює листоношею, а тато Микола Іванович – водієм шкільного автобуса. Також у мене є брат Олександр, який теж навчався в Луцькому НТУ, а зараз працює на «Новій пошті» у Луцьку. Оскільки в мене був старший брат, то я постійно ходила хвостиком за ним та його друзями. Навчилася грати у футбол, рибалити та обороняти себе, хоча мала б гратися з ляльками. Старші люди завжди казали, що я – хлопчурниця», – розповідає дівчина

Дитинство непосидючої Іринки було сповнене пригод та цікавих історій. Однією з улюблених справ, зізнається, було допомагати мамі розносити газети. Комунікабельна дівчинка любила поговорити з дідусями і бабусями про погоду, історію та всі новини. Уже в другому класі, пригадує усміхаючись, вирішила, що доросла, і… перестала гратися ляльками. Уроки завжди вчила сама, дуже старалася, бо ж мала багато мрій. Окрім навчання, участі в численних районних та обласних олімпіадах, були ще й народні танці та футбол, а в 9-му класі додалося хобі – модульне оригамі.

1

Фото із особистого архіву Ірини Охват

«Уже в 11-му класі мрія, яку я виношувала з початкової школи, – стати вчителем – різко змінилася. Я почала мріяти про небо – хотіла бути стюардесою. Боялася складати ЗНО, але вірила, що я все зможу. Предмети теж обирала такі, що підійдуть мені не тільки в один виш, а в кілька. Шкода, що золотою медалісткою я так і не стала, тому що мала в 10-му класі 8 балів з хімії. Але я заспокоїлася і просто повірила в себе та свої сили, готувалася до вирішальних іспитів. Після ЗНО я подавала документи у Львів (ЛНУ ім. Франка), Київ (НАУ) та в луцькі виші – СНУ та Луцький НТУ. Подавала на економічні спеціальності, на облік, на філологію, на факультет бізнесу та в Києві на стюардесу. Я дуже хвилювалася, щодня перевіряла рейтинги. І тут після перших хвиль я дізналася, що вступила до Києва, – мрія здійснилася... Паралельно до мене з ЛНТУ зателефонували і сказали, що я теж проходжу, але на державну чи контрактну форму – поки не відомо», – провадить Іра.

Іринка зізнається, що дуже хотіла в Київ, але розуміла, що це велике місто, знала, що буде важко, та й далеко від дому. Тож, дослухаючись до порад рідних, чекала на результати з Луцька. І ось він – довгоочікуваний день «Ікс». Не знаючи, чи вступила, Ірина подалася до ЛНТУ. Довго шукала своє ім’я серед списків вступників. Неабияк тривожилася.

«Раптом до мене підійшов Тарас Божидарнік (тоді я й не знала ще, хто це) і сказав, що я вступила на факультет бізнесу одночасно на три спеціальності: менеджмент, маркетинг та економіку підприємства. Я не знала, що мені обрати, вагалася, швидко аналізуючи в голові кожну професію і ким я зможу працювати. Мені сподобався менеджмент, і я його обрала, тому що вже тоді знала про престижність цієї професії», – з усмішкою пригадує події дворічної давнини третьокурсниця.

Подала оригінали документів і щаслива поїхала додому. Проте через кілька днів треба було повертатися на практику перед навчанням. Нове місто,чужі люди та все уже по-дорослому... Природно, що дівчина трохи розгубилася і вже сумнівалася, чи правильний вибір зробила. А може, на неї таки чекало небо?

1

Фото із особистого архіву Ірини Охват

Утім час усе розставив на свої місця.

«Уже за тиждень навчання я впевнилася, що не помилилася із вибором професії. І щодня у цьому пересвідчуюся. Навчання у виші дало мені не лишень нові знання та чудові перспективи, а й багато друзів. Зізнаюся: я людина доволі активна та енергійна. Мені завжди було важко всидіти на місці. А влившись у студентське життя, я прагнула не тільки здобувати знання, а й допомагати робити наше дозвілля цікавим і змістовним. Тож звернулася в студентську раду і розповіла про свої вміння та захоплення. І мене прийняли в студраду університету! Ми збиралися,готували різні програми,конкурси та цікаві свята. Я познайомилася з великою кількістю студентів з різних факультетів. Було дуже приємно, коли мої ідеї реалізовувалися. Сподіваюся, що так буде й надалі», – каже студентка.

Нині упіймати Ірину Охват на одному місці практично годі: невгамовна вдача та неймовірна енергійність штовхають дівчину вперед – до нових злетів і перспективних проектів. І, треба зазначити, їй це таки вдається. За плечима в студентки – участь у кількох серйозних проектах, зокрема й міжнародних. А попереду (віримо в це!) – їх майорить ще більше. Бо у цілеспрямованої, розумної, втім неймовірно романтичної людини інакше просто бути не може.

Оксана ГОЛОВІЙ, «Сім’я і дім»