Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
На літературному процесі Волині хочуть поставити крапку
На літературному процесі Волині хочуть поставити крапку

«Влада глуха до письменницького слова», – голова Волинської організації Національної спілки письменників України

17:40 24.01.2018
701

«На літературному процесі Волині хочуть поставити крапку. Але кожен із нас, письменників – це ще та пружинка. Не випробовуйте краще»

Голова Волинської організації Національної спілки письменників України Ольга Ляснюк нещодавно повідомила на своїй сторінці у Facebook про низку проблем організації у 2017 році. Зокрема про те, що спілці відмовили в усіх інстанціях, які могли хоч чимось допомогти письменницькій організації.

Журналісти Район. Луцьк вирішили детальніше дізнатися в Ольги Ляснюк про волинську книгу, питання книговидання у Луцьку та інші проблеми Волинської організації Національної спілки письменників України.

Найперше, розкажіть, будь ласка, про те, якою є організація зараз? Скільки письменників входять до організації?

Наша Волинська організація Національної спілки письменників України нараховує 43 автори. Було 45, але, на жаль, відійшли у вічність Степан Скоклюк, Іван Корсак. Є й людина, яку ми чекаємо у своїх рядах, за неї проголосувала приймальна комісія, це Наталка Шульська, але вона ще не отримала членського квитка, тому така ситуація, що точної кількості наразі немає.

Більшість із письменників активно працює. Вони є авторами не лише власних збірок, й антологій, всеукраїнських та закордонних, є учасниками фестивалів, літературних форумів, тобто беруть активну участь у літературному процесі.


А як щодо літературного процесу на Волині?

У нас організація активних людей, проте літературний процес на Волині, на жаль, активним назвати важко. Попри активність письменників, процес не є таким. Це впирається, звичайно, у кошти, а також у те, як влада опікується книгою Волині. На жаль, теперішня ситуація бажає бути кращою.

Як змінилася ситуація із волинською книгою за останні роки?

Власне, якщо говорити, скажімо, про попередні роки і брати до уваги раніші та 2012-2013, то ситуація із книговиданням у нас була просто прекрасною. Ми займали чільні позиції. У Всеукраїнському рейтингу Волинь знаходилася на 2 – 3 місці. У нас видавалося досить багато книжок, антологій, довідників, альманах. Були підготовлені такі видання як «Волинський Кобзарик», де опублікували вірші волинських авторів, присвячені Тарасові Шевченку.


Було заохочення до праці, тому що ця праця була немарною. Якщо люди писали, щось створювали, то це видавалося, презентувалося, підтримувалося. Авторам завжди допомагали з організацією презентацій, круглих столів. Якщо ж говорити про ситуацію, починаючи з 2016 року, то вона вкрай незадовільна. Говорячи мовою цифр: скажімо, у 2010-2012 роках на книговидання виділялася сума, яка коливалася від 860 до 920 тисяч гривень на рік, то у 2016 і 2017 роках ми говоримо про стабільну суму 200 тисяч гривень.

Потрібно зважати, що курс валют зовсім інакший. Також здорожчав папір, та й саме книговидання здорожчало, а сума у рази зменшилася. Тепер на Волині видається хіба альманах «Світязь», який вдалося відстояти. Окрім того, за державної підтримки в рік видається 3-4 книги. На тому все.


То усі інші видання автори видають за власні кошти?

Так, виходять книжки тих авторів, які здобули перемоги у літературних конкурсах, тих, які отримали премію на друк книги, а також за спонсорські кошти. Коли автор бачить, що виходу немає, то починає ходити, шукати, просити. Є ще такий прецедент, коли книга волинської авторки Олени Пашук у 2017 році була видана за грант Президента України. За державні кошти, на жаль, видається мізер. Навіть ті мізерні кошти чиновники економлять.

Цікаво, як саме?

Видання книжки – це ціла процедура. Автор має подати рукопис чи макет книги, який розглядає експертна рада. Цей макет або затверджують до видання, або надсилають на доопрацювання. Якщо книжка готова до видання, запускається процес. Цей рукопис виставляється на тендер у ProZorro. Те видавництво, яке за мінімальну оплату готове видати цю книгу, виграє тендер на видання. Ця економія була би доброю і важливою. На ці кошти можна було б провести презентацію чи поїхати у райони, чи навіть за межі області.

Але усе не так просто, оскільки процес затягується чи не до грудня. Тоді, коли стає відомою сума зекономлених коштів, то на щось їх використати просто немає часу і можливості. Календарний рік у казначействі закінчується 20 грудня. От і виходить економія. Кошти повертаються у бюджет.


А скільки взагалі потрібно на видання однієї книги?

Важко сказати. Якщо говорити про поезію, то це одна сума. Коли говорити про роман на 400 сторінок ‒ зовсім інша. Якщо говорити про поетичну книгу, орієнтовно її можна видати від 25 тисяч гривень. Об’ємний роман – може йтися про суму, яка коливатиметься в межах 100 тисяч. Особливо якщо книга потребує графічних малюнків чи зображень. І ще сума залежить від тиражу.

Є ще інші видавничі нюанси, зокрема папір, верстка. У минулі роки на Волині видавали за державний кошт 10 і більше книжок. Менше десятка взагалі не було. Видавали спільні збірники. Було різноманіття і було що представити на виставках. Наші видавництва процвітали. Зараз вони занепадають. Будемо відверті. Коли виділялися великі суми, то ці суми ще й залишалися на Волині. Зараз наші книжки друкуються де завгодно, тільки не на Волині. Видавництва від цього теж потерпають.


Тобто волинські видавництва навіть не обслуговують потреби волинської спілки?

Ні. Якщо раніше йшлося про те, що книжка волинського автора має бути видана у волинському видавництві, тому що це мав бути грошовий обіг, який відбувався на Волині. Раніше думали про те, що треба підтримати своїх, зараз усе інакше.

А які видавництва тоді обслуговують спілку? Ті, які виграють тендер?

Раніше не було тендеру. Автор вибирав те видавництво, яке було йому до вподоби. Якщо видавництво ставило зависоку ціну, то чиновники могли домовлятися про зниження суми, перерахунок. Було порозуміння. Видавничий процес підтримувався. Книговидання було повним на Волині. Від того, що діється зараз, потерпають і волинський автор, і видавець. Якщо у рік видається 3-4 книги, ну максимум 5, то через скільки років може видатися автор, якщо професійних письменників на Волині більше 40?


А як щодо інших областей? Їм виділяють так само мало, чи ситуація зовсім інша?

Розумієте, в інших областях працюють за іншими схемами. Скажімо, якщо у Рівненській області є претенденти на видання книжки, члени НСПУ, то беруться до уваги усі рукописи, і загальну суму просто розділяють порівну. Хто хоче більший тираж, може докладати кошти, дофінансовувати свій проект.

Є області, у яких ситуація навіть не краща, а значно краща. Якщо говорити про Івано-Франківську область, яка зовсім поряд, а не за сімома морями, то там на книговидання на рік виділяють 1 мільйон 200 тисяч гривень. Це навіть не порівнювано. У Київській області та місті Києві ‒ теж відмінна з нашою ситуація. У Львівській області існує система, яка передбачає преміювання ‒ скажімо, визначають найкращу книжку львівського автора, яка преміюється у розмірі 50 тисяч гривень.


А як щодо Волині? Чи існують такі премії у нашій області?

У нас була подібна премія «Світ волинської книги». Туди подавали книжки волинські автори. В обласній державній адміністрації, в овальній залі завжди збирали творчих людей, нагороджували найкращих. Сума, звичайно, була символічна. Йшлося про винагороду у 200 гривень, знову ж таки, не порівняти із 50 тисячами. Скасували навіть цю винагороду як ту, що містить корупційну складову.

Нас не винагороджують, хіба у День працівника культури. Це зазвичай вручення подяки чи грамоти. От і все нагородження. Немає жодного конкурсного зрізу, аби в авторів було бажання писати. В інших містах є конкурс книжок, які написані про конкретне місто. Автор отримує гонорар за те, що пише про своє місто. Є різні системи підтримки автора.

У нас, на жаль, нічого подібного в останні роки не існує. Натомість є купа бюрократичних систем, які в основному не працюють. Можна завалювати макулатурою і облдержадміністрацію, і обласну раду. Приходять відписки, які смішно читати. Підтримки письменників просто немає.


Як організація ви винаймаєте приміщення. Як здійснюється оплата за нього, адже комунальні послуги дорого коштують?

Ми знаходимося у приміщенні за адресою: вулиця Лесі Українки, 9, це комунальна власність обласної ради. У нас є єдина пільга: як професійна спілка ми звільняємося від орендної плати. Орендна плата становить одну гривню. Це стосується усіх організацій такого штибу. Винятків немає.

Якщо раніше комунальні послуги були доступні, то зараз ситуація зовсім інакша. Влітку ми без проблем оплачуємо всі послуги, це не такі великі суми. Коли приходить опалювальний сезон, ситуація змінюється. Приходять платіжки на суми від 1,5 до 2 тисяч. В одному кабінеті ми відмовилися від опалення. У цьому кабінеті поки є опалення. В інших областях існують різні методи спрощення цієї оплати. У нас такого немає.

Знаю одну організацію, якій обласна рада надала пільгу. Вони оплачують лише 10% від суми «за тепло». Це ніби субсидія. Ми пробували достукатися у владні кабінети, бо справді не можемо такі суми заплатити. У 2017 році мені вдалося розібратися з боргами завдяки спонсорським коштам. Щороку залучати такі кошти навряд чи буде можливим. Як буде у 2018 році, я не готова відповідати. Ще не на всі наші клопотання ми отримали відмови чи відповіді.


До слова, як стосовно цього року? Чи вже відомо, скільки коштів виділять на книговидання?

Ми ще не знаємо, оскільки бюджет Волині не затверджено. Знаю, що розпорядник коштів клопоче про виділення всього лиш 250 тисяч гривень. Хоч на комісії обласної ради йшлося про збільшення цих коштів до 600 тисяч. Із цими коштами можна буде зробити хоч трохи більше.

Звичайно, можна буде планувати якісь виїзди. Ми просили виділити кошти на статутну діяльність, аби у нашої організації були хоч якісь кошти. Перший раз нам відмовили, вдруге ще не відмовили, але, ймовірно, це лише питання часу. Нещодавно отримала лист від обласної ради, що вони переадресовують це питання в обласну державну адміністрацію, яка не дуже йде на зустріч творчим людям. Загадувати не буду, раптом щось зміниться.

То все ж таки, що можна було б зробити за ось ці 600 тисяч?

Річ у тім, що організація не є розпорядником коштів. Просто із цих грошей видають книжки нашим авторам. Розпорядником є управління культури волинської ОДА.


Наостанок не можемо не запитати про здобутки Спілки у 2017 році.

Щодо здобутків минулого року, то, окрім польської мови, наших авторів переклали і для італійських збірників і навіть грецьких. Наші письменники видавалися за межами Волині – ними цікавляться масштабні видавництва. Деякі автори побували за кордоном – їздили на запрошення колег чи організацій.

Можна направду багато розповідати і про поїздки, і про виступи, і про переклади… Враження, що за межами нашої області ми затребуваніші та потрібніші. Старші колеги говорять, що подібного ставлення з початків незалежності України не було. Нині на Волині влада глуха до письменницького слова.

Олена ЛАУЩЕНКО

Коментарі
21 липня
Сьогодні
Вчора
19.07.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин