Книга – це найдієвіша таблетка від будь-якої депресії, – луцька букіністка

09 Листопада 2015, 12:16

1948

Уже давно окрасою пішохідної вулиці імені Лесі Українки у Луцьку стали букіністи. Мало не щодня вони виходять на вулицю не лише для того, щоб заробити зайву копійку, а й щоб просто потішити лучан. Кореспондент Район.Луцьк поспілкувалася з представниками незвичайної професії, аби довідатись, чому вони обрали таке заняття і що радять читати лучанам.

Пані Валентина в минулому – вчитель математики. Своє прізвище вона забажала зберегти у таємниці. Лучанка розповідає, що коли досягла пенсійного віку, стала продавцем букіністичної літератури. Це не бізнес, а радше клуб за інтересами, куди приходять усі, хто хоч інколи звертається до літератури як до чогось близького.

– Побутує думка, що українці читають мало, а якщо й читають, то надають перевагу новеньким виданням з книгарні. А ваша продукція має попит?

– Так, звісно. Якби люди не цікавилися, ми, напевно, тут не стояли б. Але ми тут і для того, щоб популяризувати книги серед молодих людей. Хочемо заохотити молодь до читання. Кажуть, що зараз можна читати книги в інтернеті. На мою думку, «жива книга» краща. З нею одразу відчуваєш незримий контакт. Це як дитина, одна справа тримати її на руках, інша – бачити по телевізору.

– У вас доволі багато книжок. Які з них найбільш популярні?

– Найбільше купують спеціалізовану літературу. Її зараз справді обмаль. Або класику, яка чи не найдорожча у магазинах. Купують і раритетні видання ХІХ століття. Продавала навіть літературу ХVIII століття. За безцінь? звісно, бо стан таких видань незадовільний.

– А де ви берети свій товар?

– Знаходжу книги по-різному. Половина книг – це моя приватна колекція. Половину просять продати знайомі чи друзі.

– Ви радите читати іншим, а що самі любите читати?

– Я читаю все. Найбільше люблю історії про маленьку Дінку. Читаю й історичну літературу, зокрема Малика. Зробила для себе багато відкриттів, коли прочитала «Життя визначних людей». У книзі йдеться про багатьох знаменитих людей світу. Особливо запам'ятались історії Наполеона Бонапарта та Марії Склодовської-Кюрі. Проте не гребую й російською літературою. Книга – це найдієвіша таблетка проти будь-якої депресії, найвірніший друг, наймудріший порадник.

– Ваша діяльність передбачає не лише контакт з книгами, а й з різними людьми. Є ті, хто ставиться до вашої роботи негативно?

– Інколи скаржилися, що ми торгуємо російською літературою. Але ж ми маємо багато творів українських авторів, а також зарубіжної класики рідною мовою. Людина сама обирає якою мовою їй читати. Ми пропонуємо навіть польсько- та німецькомовну літературу.

– Були випадки на роботі, що особливо вразили?

– Кілька років тому був один випадок, який досі не можу забути. Дві студентки, майбутні педагоги, попросили почитати щось історичне. Запропонувала книгу про Петра Першого. Раптом почула: «А хто це?». Це мене вразило. Це ж елементарні шкільні знання загальної історії. А це майбутні вчителі. Сумно, якщо вони виховуватимуть майбутні покоління.

– Чим приваблює вас робота продавця – букініста?

– Для мене робота – це спілкування з друзями. Друзями-книгами, яких просто неймовірна кількість, а також з друзями-клієнтами, спілкування з якими завжди надихає.

Спілкувалася Олена ЛАУЩЕНКО