Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Юлія Євпак
Юлія Євпак

«Культура – не ДТП, там нікого не вбивають. Про це говорити важко, зацікавити аудиторію – ще важче», – Юлія Євпак

16:30 30.11.2017
1425

Про культурно-мистецький простір Луцька, підсумки фестивального сезону-2017, а також особливості смаків лучан розповідає Юлія Євпак – начальниця відділу менеджменту та креативних індустрій Департаменту культури Луцької міської ради.

- Працювати Ви прийшли в новостворений відділ Департаменту культури. Це викликало якісь труднощі під час роботи?

- Дійсно, у нас довгий час діяло Управління культури. Наприкінці грудня минулого року сесією міськради було створено Департамент, а в ньому додалися два відділи (менеджменту та креативних індустрій та реалізації міжнародних проектів, – Б.В.), ще й одна посада. Тобто ми тут працюємо з березня. Загалом, працювати чиновником як мінімум цікаво, а труднощі залежать від того, які перед тобою функціональні обов’язки. Мені працювати в радість.


- Все ж, робоче навантаження у Вас значне, адже долучаєтеся фактично до всіх заходів, що мають культурно-мистецьку складову. Чи вдається побувати на всьому, що організовуєте?

- У нас є заходи, які влаштовує власне міська рада. Це рамкові заходи-святкування, етнофестивалі (на Різдво чи Великдень), Дні незалежності й тому подібне. Кожна міськрада в кожному місті має так працювати. А є проекти для розвитку аматорської творчості. Це те, що формує культурний продукт Луцька: «Мандрівний вішак», «Бандерштат» і купа інших фестивалів. Тож разом їх чимало (у цьогорічній програмі було 69). Чи мусимо ми бути на кожному фесті? Звісно, так. Цього року я дійсно була на всіх тих, що ми влаштували. У мене навіть був дуже дивний період – початок серпня, коли розпочався «Бандерштат». Я згадала, що маю вихідні, тільки на початку жовтня, а до цього кожного дня працювала.

- Тоді думка і глядача, і експерта: чи доцільно та взагалі коректно говорити про заходи вдалі та менш вдалі?

- На жаль, у нашому Міністерстві культури немає критеріїв оцінки заходів. А в усьому цивілізованому світі оцінюється подача проектних робіт. Тобто кожен фестиваль розглядається як проектна робота залежно від певних показників. В Україні майже ніде така практика не запроваджена. Є якісь винятки (йдеться про Львів), але це ж лише одне місто! Що стосується наших заходів, то вони орієнтовані на дуже різні категорії громадян. Сто відсотків тих, хто ходить на «Бандерштат», не прийдуть на «Мандрівний вішак» чи «Вітрила пригод». Тим не менше, головним показником вдалості чи не вдалості є присутність різних категорій населення на тому чи іншому заході. Якщо той самий «Бандер» збирає «всякого різного»: людей різної і гендерної, і вікової категорії, то «Вітрила» чи фестиваль дзвонового мистецтва – дуже вузькі у своїй аудиторії. Якщо ж ми не виробили і не запровадили критеріїв оцінки, то населенню і судити, наскільки вони вдалі.


- Тоді в якому співвідношенні масові та галузеві заходи доцільніше організовувати, аби вони стали більш відвідуваними й від того більш вдалими?

- Будь-що (незалежно від вузької чи широкої спрямованості) потрібно гарно промоціювати. Причому як на внутрішніх ресурсах, так і на зовнішніх, бо подієвий туризм ще ніхто не відміняв. Мабуть, це найбільш розвинутий туризм у світі. І якщо якийсь проект зможе до нас завезти, скажімо, сотню туристів – супер, Луцьку від цього тільки краще. Якщо ж аналізувати якийсь фест вузької спеціалізації, до прикладу, анімаційний («Задзеркалля»), то він – крутий. Це те, що треба розвивати. Минулого року він зібрав загалом 60 людей, а цьогоріч лише на закритті було більше сотні (на самих заходах у сумі, звісно, більше – від 400 до 600). Для такого «вузького» фестивалю це чудові цифри. Так, це не той захід, який відвідає 12 тисяч. Але такі непоширені напрямки творчості допоможуть залучити до Луцька зовнішніх гостей. Було б круто, якби наші аніматори (й не тільки) розвивалися і привозили сюди оригінальні проекти.

- Крім ініціативи організаторів, є якісь спеціальні заходи Департаменту культури, які б стимулювали іноземних туристів чи гостей з інших міст відвідувати Луцьк?

- Управління туризму та промоції міста збирає календар подій на певний рік, і якраз їхнє завдання рекламувати ці заходи. Наша роль – їх підтримувати, розвивати, допомагати технічно та творчо. Для того, щоб популяризувати культурно-мистецькі події, вони їздять на різні виставки, роблять біл-борди (у Херсонській області, наприклад, була реклама «Ночі у Луцькому замку»). Зараз дуже багато інформації розповсюджується в Інтернеті й соціальних мережах. Кожен захід, який проходить через наш відділ, інформаційно підтримується.


- Аналітика творчих подій у Луцьку: чи потрібна вона?

- Так, і було б добре робити саме комплексний аналіз заходів. Для цього треба, мабуть, щоб журналісти вміли це робити. Я розумію, культура – не ДТП, там нікого не вбивають. Про це говорити важко, зацікавити аудиторію – ще важче. Мені найбільше сподобалося, як висвітлювали у ЗМІ «Meridian Lutsk». Але цим, певно, займалися організатори: «стендаЛь» писав (дуже, до речі, структуровано й ґрунтовно) і розсилав тексти у видання. От приблизно таких матеріалів бракує.

- Творчість може стати бізнесом у Луцьку?

- До творчості однозначно треба застосовувати бізнесовий підхід (як і до всього, чим людина займається). Все ж, більшості наших культурних діячів бракує таких знань. Сподіваюся, що вони цього навчаться. Тим паче, що в нас 24 і 26 листопада для цього заплановані спеціальні семінари. Приїдуть відомі культменеджери з Польщі та України, щоб розповісти, як монетизувати цю сферу.

- Є заходи, які стали доброю традицією і з року в рік проходять у нашому місті. А є абсолютно нові проекти. Які особливості підготовки останніх?

- За заявками, що ми приймали до програми на наступний рік, є вісім проектів, які підтримувалися вже кілька років поспіль і будуть підтримуватися надалі. Можна сказати, що практично всі минулорічні культурні події відбуватимуться й цього року. Ми розуміємо, що такі потужні проекти, які вже стали фішкою нашого міста (той самий «Бандерштат», «Мандрівний вішак», літературний, джазовий, каліграфічний фестивалі), не логічно не проводити наступного року. Справа в тому, що є заходи, які будуть проходити в Луцьку незалежно від того, підтримуємо ми їх чи ні. Якщо завтра сказати, до прикладу, такій чудовій команді, як «Гармидер»: «Вибачте, грошей у міськраді нема», – вони знайдуть їх так чи інакше. Будуть шукати підтримки бізнесу. Такої співпраці треба повчитися всім, зокрема й організаторам-початківцям.


- Як щодо локацій, у яких проходять заходи? Які місця у Луцьку для цього найвигідніші?

- Логічно (і з цим погоджуються й наші культурні діячі), що стару частину міста треба задіювати. Тим не менше, є такі заходи, які в Замку не проведеш. От «Meridian Lutsk» не «поміщався» в одному місці. А ще у нас були питання з «Мандрівним вішаком», який змінював чотири локації за день. Мабуть, Луцьк не настільки для цього розвинутий. Щодо заходів від міськради: цього року ми задіювали Замкову площу для «Князівського бенкету», і людям це дуже сподобалося. Традиційно джазові фести проходять у замку, бо там класна акустика, є закриті приміщення. Але якщо люди хочуть проводити щось, скажімо, на заводі – ми тільки за.

- Українці зараз багато в чому беруть приклад з Європи, це навіть стало своєрідною модою. Чи є якісь ідеї у сфері культурно-мистецького простору, які вдало запозичили в Україні?

- Я думаю, багато методів узято з європейського контексту. Зрештою, наш світ уже так розвинутий, що не треба винаходити велосипед. Але запозичення треба пристосовувати до своїх реалій. Іноді те, що «заходить» у країнах Євросоюзу, у нас може не прижитися. Звісно, є дуже вдалі ідеї. У Польщі діють культурні центри, у нас такого ще немає. Лише в Ковелі буде будуватися такий, але це ж не лише приміщення, а й наповнення.


- Можна за ситуацією з культурно-мистецьким простором Луцька визначити, чим цікавиться сучасне суспільство?

- Зробити такий зріз складно, але можливо. Можу сказати таке: суспільство від шароварщини вже нудить. Це треба змінювати і пробувати щось нове. Також наша робота показала, що людям подобаються незвичні локації, бо найбільше людей збирали заходи, які, скажімо умовно, проходили «не на Театральному майдані». Так само приваблює людей новизна виконавців, режисури, контенту загалом. До речі, ми часто чуємо, що лучани втомилися, бо кожне свято схоже на фестиваль їжі. Але якщо подія відбувається весь день і ми не запросимо когось, хто продає їжу, вважай, «свято не вдалося» (сміється, – Б.В.). Треба враховувати такі нюанси і з цим працювати.

- Відгуки гостей на події якось відслідковуються?

- Зараз усе настільки електронне, що заходиш на будь-який паблік і читаєш, що люди пишуть. Якщо ми бачимо десять коментарів на кшталт: «Не проводьте таке більше ніколи», – треба реагувати. А ще я особисто, на яких би фестах не була, питаю у знайомих: «Як вам»? А чом би й ні? Адже потім ми зможемо з організаторами обмінюватися якимись думками. Так і треба працювати.

- Які акценти будете ставити у своїй роботі в 2018 році?

- Все залежить від програми, бо працюємо структуровано. Але ми, однозначно, за креатив.

Спілкувалася Богдана ВАСИЛЬЧЕНКО

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу lutsk.rayon@gmail.com

Коментарі
15 липня
Сьогодні
Вчора
13.07.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин