Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Стежками району: популярне джерело «Безодня» та жахливі дороги, – Цеперів

16:52 13.11.2017

Село Цеперів розташоване в Луцькому районі. Увійшло воно вже до Боратинської об’єднаної територіальної громади. Раніше входило до складу Баївської сільської ради.

Наше видання вже знайомило своїх читачів з такими селами, як Гірка Полонка, Смолигів, Воютин, Романів, Чаруків, Радомишль, Садів, Веселе, Сирники і Милуші.

Цього разу журналісти Район.Луцьк поїхали у гості в Цеперів.

Цього року селу виповнилося 580 років з часу першої писемної згадки про нього (1437 року). За даними вчителів історії села Баїв Оксани Цеслі та Любові Возняк і бібліотекаря села Городище Неоніли Степанової, назва села походить від слів «цепи» та «рів», якими воно було обгороджене у давнину. Старожили говорять про те, що Волинська рать здобула перемогу над татарами. Вона зупинила їх на землях, які з одного боку заступав ліс, а з іншого – річка. Поселення відгородили ровом, дозволивши полоненим будуватися тільки «це по рів».






Вчителі історії Баєва та бібліотекар Городища зазначили також, що село неодноразово руйнували козацькі набіги.

Ще однією трагічною датою для селян стало 7 липня 1943 року, коли фашистські загарбники підпалили село і грабували будинки, бомбили ліси з літаків. Тоді згоріло 80 осель та загинуло 8 людей.

«Колись була війна, і люди втікали хто куди: в гай, в болота. Одним словом, мучилися в той період. Дуже бідували. Коли село німці спалили, нічого не було. Були тільки земля й небо. Ніде ні хатинки. Потім почали робити землянки, в яких ледь виживали, а тоді почали і будуватися», – розповіла старожителька Софія Вегера, яка з самого дитинства проживає тут.

Після війни діти ходили у школу до хати Кості Медведюка, де було три класи, а вчителювала там Надія Афанасіївна. У 1955 році побудували будинок, де з однієї сторони був розміщений клуб (завклубом була Надія із Городища). Як вечоріло, то на стіні клубу показували кінофільми, які дуже подобалися місцевим жителям.








З іншого боку будинку була школа. Складалася вона з трьох класів, а вчителем працювала у ній Олександра Ігнатівна. Старші діти навчалися у Ратневі. Проте у 1962 році була побудована школа у селі Баїв, до якої діти мали змогу перейти і продовжити навчання, – повідомили Неоніла Степанова, Оксана Цесля та Любов Возняк.

За словами Софії Вегери, тепер люди в селі стали краще жити, бо їм «платять за роботу, а не як колись». І пенсії виплачують більше. Після тих важких часів стали люди розживатися.

Цеперівці мають по 50 «соток» городу, якщо не більше. Селяни тут дуже працьовиті та дружні, як каже жителька Олена Андрійчук, найпрацьовитіші з баївської громади (Городище, Баїв, Цеперів).

«Я теж маю 50 сотих городу і обробляю його. Приїжджають, звичайно, син із невісткою з Луцька і допомагають справлятися. Я от плачу трактористові гроші, який мені оре, сіє, садить, копає картоплю та інше. Та й мушу за все платити», – ділиться з Район.Луцьк Софія Вегера.








У Цеперові сьогодні проживає понад 200 людей: переважно пенсіонери, але молодь також уже починає будуватися тут. До села «ходять» дві маршрутки, тому доїхати до нього дуже просто. Протягом дня до Цеперова автобуси роблять 12 рейсів.

«Зранку, як завжди, переповнені, а потім напівпорожні, тому більше маршрутів не потрібно. Хто хоче їздити, то і по п’ять разів на день їздить», – зазначила жителька села Олена Андрійчук.

Щоправда, дороги в Цеперові не в найкращому стані. Як бідкаються жителі, «це найгірша трагедія в селі».

«Колись взагалі ніяк по таких дорогах не можна було доїхати, а зараз трохи понасипали», – поділився місцевий житель Михайло.

Про жахливий стан доріг також розповіла і Олена Андрійчук. Хоча, як зазначає, обіцяють її зробити в селі, та поки результату ніякого немає.

«Але природа в нас дуже гарна, сосни за джерелом ростуть. Навіть не порівняти з природою в селі Городище, адже я звідти родом. Тут дуже тихо, річка, ліс – мрія кожного», – із захопленням розповіла Олена Андрійчук.





Місцевий мешканець Михайло розповів журналістам Район.Луцьк, що йому теж подобається проживати в цьому селі, адже тут чисте повітря, тихо та спокійно. А також навколо села є ліси, до яких жителі частенько ходять відпочивати та збирати гриби.

Село небагате на інфраструктуру. Тут є лише ФАП (фельдшерсько-акушерський пункт) і магазин. Ні школи, ні садочка, ні пошти, ні церкви в Цеперові немає. Всі їздять у сусіднє село Баїв. Вуличного освітлення також немає.

«Ми розуміємо, що в нас маленьке село, і нам ніхто не збудує школу чи дитсадок, тому змирилися з цим. Нам обіцяють придбати шкільного автобуса весною, то буде трішки краще. А поки дітвора їздить рейсовим автобусом, але за дорогу не платить», – зауважила Олена Андрійчук.





Взагалі, у селі багато дітей. Для них зробили дитячий майданчик, де вони часто проводять свій час.

У селі є Кринична гора і криниця, з якої б’є джерело «Безодня». Вода у ньому цілюща, адже багата на різні мінеральні солі та корисна для шлунково-кишкового тракту. У Цеперів приїжджають люди машинами навіть із Луцька та набирають собі воду, тому джерело дуже популярне в Луцькому районі.

Окрім нього у селі є річка Пристань. До неї дуже часто їздять відпочивати з Городища, Баєва та самого ж Цеперова. Вода у річці чиста – місцеві хлопці кожної весни чистять її, щоб не заростала. Тепер зробили ще й ставок за колишньою фермою, приміщення там поставили, і на шашлики до цього ставка постійно ходять, і роболовлять. Місцеві називають його «Овечник», бо колись там пасли овець.




Місцевий житель Віктор також поділився, що йому подобається проживати в Цеперові.

«Тут тихо, свіже повітря, близько джерело з чистою водою. Ще б хотілося, звичайно, щоб зробили дороги, адже в Луцьк їздити недобре по ній. Вигідніше їхати автобусом, ніж по такій дорозі своїм автомобілем», – додав Віктор.

Проблема в селі також і з трансформатором, постійно чомусь вибиває світло. За словами місцевих, тільки вітер подує, і вже немає світла. І таке буває часто.



Цеперівці в основному працюють в Луцьку, а дехто їздить і у Польщу. Також працюють і в баївському колгоспі. Багато хто з селян здає свої землі орендарям.

«Нам повезло з орендарями, адже вони гарно пообробляли землі, я вже й не пам’ятаю, коли в нас землі такі чисті були», – зазначила Олена Андрійчук.

Ось такою була наша подорож у село Луцького району.

А що у вас є цікавого в селі?

Анна МАНЮХІНА

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу lutsk.rayon@gmail.com

Коментарі

Н-да...

18:45 13.11.2017

Бичарня, одним словом.

місцевий

20:19 13.11.2017

тобто бичарня? що вам не подобається

Микита

10:52 14.11.2017

Річки Пристянь в селі Цеперів нема, є річка ЧОРНОГУЗКА

Олександр

21:33 15.11.2017

Люди там добрі!

25 листопада
Вчора
23.11.2017
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин