Рокині: японець жав жито, а француженка доїла кіз

«Немов потрапили в казку ХІХ століття» – так лаконічно і захоплено характеризують свою мандрівку на Волинь 13 волонтерів міжнародного волонтерського табору «Старовинна Волинь – перехрестя культур».

Шестеро українців і семеро іноземців два тижні безплатно рубають дрова, в’яжуть снопи, будують призьби та перекривають стріхи заради порятунку унікального Музею історії сільського господарства Волині – скансену в селищі Рокині за 12 кілометрів від Луцька.

НАЛІПИЛИ ВАРЕНИКІВ НА ТРИ ДНІ, В ЯКІ ЖНИВУВАЛИ 

Такий табір на Волині вперше – волонтери працювали, навчалися у майстер-класах і подорожували. Ідею зреалізували громадське об’єднання «Волинське братство» та Всеукраїнська асоціація молодіжного співробітництва «Альтернатива-В». Як розповіла координатор табору Галина Бідношей, до табору спеціально відбирали бувалих волонтерів. Зголосилися шість українців і сім іноземців із Сербії, Франції, Німеччини, Японії, Чехії, Туреччини та Польщі. Усі студенти, а між ними – доцент швейцарського університету, викладач історії Ахімо.

– Українські волонтери в таборі вдосконалюють знання іноземних мов. А закордонні студенти мають шанс пізнати історію, традиції та обряди волинського краю, – каже Галина. 

Волонтерський десант розділений навпіл: половина дівчат, решта – хлопців. Живуть неподалік музею в дитячому таборі «Орлятко». До обіду працюють, далі – розваги, екскурсії, майстер-класи. На роботу вирушають о дев’ятій ранку. Вичищають і білять старовинні хати, розмальовують ворота та інформаційні стенди, в’яжуть снопи і перекривають стріхи, мостять призьби з лози і ліплять їх глиною. Волонтер Тару з Японії, Юстина з Польщі, Лука з Сербії, Орхан із Туреччини, Селіна з Франції зізнаються: ніде не було так цікаво.

– Вивчаю етнографію різних країн. Тому дуже вражає тутешня старовина. Помітив відмінність у будинках: стіни товстіші, бо клімат інший, – каже серб Лука.

Запам’яталися жнива – волонтери три дні серпами жали жито та обмолочували ціпами. Нажали 36 снопів. 

– Працювати трішки важко через спеку. Але ця робота для мене не нова – вдома подібно працюю на рисових полях, – каже японець Тару.

Найдужче сподобався майстер-клас із ліплення вареників. 

– Що ліпити, що їсти – всі в захоплені були. Готові хоч зараз повторити. Так багато наліпили, що на три дні вистачило, – сміється координатор табору Галина Бідношей.

Чималу втіху додав ексклюзивний майстер-клас із доїння пухнастих кіз. Дівчата добряче стомилися, а таки видобули цілющої смакоти. Особливо раділи француженка Селіна та полячка Юстина – відчули себе сільськими ґаздинями. 

– А ще ляльки-мотанки шили, соломку плели, волинські рушники вишивали. Навіть свищики з глини ліпили – нам їх уночі прожарили і на ранок готовими принесли, – каже координатор. – Окрім майстер-класів, волонтери подорожували: відвідали Музей солом’яного мистецтва в селі Купичеві, їздили до Ковеля, мандрували Луцьком. 

ІНОЗЕМЦЯМ БОЛИТЬ, А ЗЕМЛЯКАМ БАЙДУЖЕ ДО МУЗЕЮ

– Вдячний волонтерам за двотижневу поміч, бо в музеї не було генерального прибирання кілька місяців. Студенти роботящі – вимили-вичистили центральні експозиції, поприбирали в дендропарку, реставрували і ремонтували старовинні будівлі, відновили інформаційні щити, пофарбували огорожу… Ото справжня допомога – не те, що наші демагоги, – каже директор музею Олександр Середюк. 

Незмінний упродовж 40 років хранитель музею каже: односельці байдуже ставляться до їхньої туристичної перлини краю.

– Таке враження, ніби музей нікому не потрібен, – каже директор. – Оскільки облрада обрізала фінансування, сьогодні жодної наукової, експозиційної чи видавничої роботи не ведеться. На мою думку, тільки окупант міг таке зробити зі своєю культурою, – зітхає Олександр Середюк.

Колектив музею волає про порятунок: мовляв, депутати облради тероризують перевірками.

– Погрожують приїхати з поліцією, бо нібито я їм заважаю провести комплексну перевірку. Ото знайшли об’єкт корупційної діяльності, – в розпачі вигукує директор музею.

Натомість Олександр Середюк звернувся з офіційним проханням до обласного Державного аудиту, щоби провели незалежну аудиторську перевірку фінансового стану музею – там запланували на четверний квартал. Однак облрада пішла на випередження: надіслала лист, що знову їде в музей на перевірку. І триватиме вона аж 30 днів.

– Такого ніде не було. Що тут місяць можна перевіряти? Хіба що шукати якийсь компромат на директора, який 38 років тут працював, ще й свої кошти вклав, – обурюється Олександр Середюк.

Тим часом у музей їдуть не лише іноземні волонтери, але й туристи. 

– Іноземців не цікавлять інтриги. Вони хочуть побачити автентичний музей. А тут – все заросле, вітер стріхи порвав... Дякувати, волонтери їдуть на поміч. Та чи врятують наодинці наш музей, що увійшов до п’ятірки туристичних пам’яток Волині – запитання риторичне, – Олександр Середюк.

1

1

1

1

1

1