Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Честь Волині – на чемпіонаті світу

07:50 06.09.2017
1696

Майстер спорту зі спортивного орієнтування, кандидат педагогічних наук, керівник гуртків у міському центрі туризму, спорту і краєзнавства, за сумісництвом – викладачка СНУ імені Лесі Українки. Це все – про лучанку Ірину Войтович, яка захищала спортивну честь країни, зокрема й Волині, у складі збірної України на світовому чемпіонаті з гірського бігу.

БІГУНІВ ЛЕДЬ НЕ ЗБИВ ГІРСЬКИЙ СТРУМОК ІЗ КАМІННЯМ

31-річна Ірина зі спортивної родини. Тато – вчитель фізкультури в луцькій школі. Чоловік Василь теж викладає в університеті, має посаду заступника декана з виховної роботи, а заодно тренує дружину. Сім’я ростить двох дівчаток: п’ятирічну Василинку та дворічну Орисю. Нема сумніву: в подібній родині, як підростуть, теж займатимуться спортом.

Участь Ірини у світовому чемпіонаті її родина не надто афішує. Тому варто нагадати: у червні виконком Федерації легкої атлетики України включив лучанку до складу збірної України для участі в чемпіонаті світу з гірського бігу (довга дистанція), який відбувся 6 серпня на півночі Італії в місті Премана. Попередньо волинська спортсменка на початку травня виграла дистанцію 42 кілометри відбіркового чемпіонату України з гірського бігу, який відбувався поблизу прикарпатського урочища Дземброня.

Щодо чемпіонату в Італії, то загалом у світових змаганнях узяли участь майже 200 спортсменів із трьох десятків країн. Виступали у двох категоріях – чоловічій і жіночій. Далі була загальна група для аматорів – хто бажав узяти участь для ствердження волі та власних амбіцій.

– Бігли дистанцію 32 кілометри гірською місцевістю, – розповідає Ірина. – Висота гірських підйомів – 2900 метрів. Це дуже стрімкі набори і спуски.

Учасників чемпіонату спіткала неочікувана і примхлива погода. Спочатку довелося дві доби пітніти на неймовірній спеці. Далі – хмарно, де-не-де визирало сонечко. А потім діставали рясні дощі. Особливо дошкуляли грозові зливи, навіть град на середині дистанції.

Збігали серпантином. Через кожні три кілометри – пункти харчування: зазвичай вода, фрукти, солодкі батончики. А назустріч – стрімкий струмок із грязюкою та камінням. Білоруські спортсмени були шоковані. «Як ви тут можете бігти?!», – кричали навздогін українці. Ледь-ледь здолали струмок, бо вибрали не те взуття – для подібної тернистої дистанції потрібно із шипами. До речі, по всій дистанції глядачі, як бачили наші національні кольори, постійно підбадьорювали вигуками українською. Бо в Італії не бракує заробітчан, які за будь-якої можливості жадають зустрічі зі співвітчизниками.

НА ЧЕМПІОНАТ СВІТУ ЛУЧАНКУ ВІДПРАВЛЯЛИ ГУРТОМ

Виявляється, труднощі були не лише на гірській трасі. Напередодні Ірина ледь не спізнилася на чемпіонат. Усе розпочалося з біометричного паспорта. Обіцяли його виготовити і надіслати за два тижні до поїздки. Аж раптом затримка – лише в день запланованого виїзду нарешті ощасливили чиновники.

– На щастя, колега-спортсмен відвіз на своїй машині до Львова. Затим знайшла через «Бла-бла-кар» попутний автомобіль зі Львова до Братислави, щоб у той же день наздогнати свою збірну, що виїхала на змагання зранку, – пригадує Ірина.

Таки наздогнала команду. Переночували у Словаччині, потім у Німеччині. Ледь встигли на реєстрацію – прибули за 25 хвилин до відкриття чемпіонату.

– Добре, що команда України стояла перед Сполученими Штатами. Дали нам фору, а інакше не встигли б, – сміється спортсменка.

Відтак дві доби їхали в Італію, дуже змордувалися в дорозі, але терпіли. Далі день змагань, бо лише один старт – шість годин контрольного часу. А потім дві доби – дорога додому.

Щодо самого виду спорту, гірського бігу, то його віднесли до легкої атлетики. Однак в олімпійські дисципліни не включили. Та й у нашій державі він не надто популярний: розвивається на офіційному рівні тільки два роки. Не дивно, адже гірський бігун мусить бути надзвичайно витривалим, готовим до важких фізичних навантажень. Оскільки спортсмени мусять долати круті підйоми і спуски, бігти каменистими або ґрунтовими шляхами, а не рівним асфальтом, то такі чинники справедливо робить цей вид спорту одним із найважчих серед легкоатлетичних.

– До всього, потрібно досконало володіти технікою спуску. Кажуть: хто найшвидше долає спуски, той, як правило, виграє змагання. Тобто у спортсменів може бути однаковою фізична підготовка, але один технічно ліпше долає спуски – він або вона і виграють, – ділиться спортивними нюансами Ірина.

Хоча лучанка ввійшла до збірної України з гірського бігу, зізнається, що поки не має достатнього досвіду. Адже прийшла в цей вид спорту тільки півроку тому. Попередньо було лише два достойні старти – 30 кілометрів і 7 кілометрів підйому на карпатську Говерлу.

– Зважилася на участь у чемпіонаті світу, бо виникло бажання дужче проявити себе фізично. Наша спортсменка Анастасія Данилюк торік брала участь у чемпіонаті світу. То я її розпитала – і це був вирішальний момент для моєї участі в подібних змаганнях, – каже Ірина.

Звісно, одного бажання спортсменки не вистачило би для участі в чемпіонаті. Далася взнаки цьогорічна перемога Ірини Войтович на відбірковому чемпіонаті України з гірського бігу на Прикарпатті. Відтак виконком Федерації легкої атлетики затвердив лучанку у складі збірної для участі в чемпіонаті світу з гірського бігу.

До речі, на світових змаганнях виступали лише дві спортсменки з нашої держави. Хоча за іменною заявкою мала б виступати третя українка, однак за місяць до чемпіонату світу легкоатлетка травмувалася. Отож, волиняни можуть гордитися, що їхня землячка захищала честь не лише області, але й України.

Читайте також: Лучанка завершила Кубок світу з маунтинбайку черговим подіумом

Роман ЖИЖАРА

Коментарі
25 червня
Сьогодні
Вчора
23.06.2018
22.06.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин