Які злочини тоталітарного режиму ховала Луцька в’язниця

14 Червня 2017, 16:15
4438

З дня розстрілу в’язнів Луцької в’язниці  23 червня виповниться 76 років. А вчора, 13 червня,  мережу сколихнули моторошні світлини та відео рештків розстріляних в'язнів, які множилися у кількості під час все глибшого занурення археологів у землю попід колишнім монастирем бригіток. Окрім них знайшли також предмети побуту, гільзи та кулі, якими, теоретично, й були убиті ці люди. Утім, історія цієї знахідки розпочалася набагато раніше - ще влітку минулого року...

Читайте також: Волинська "Голгофа": у Старому місті перепоховають рештки розстріляних в'язнів Луцької тюрми

Фото 2016 року, вул. Кафедральній, 16. Перша розвідкова траншея, локалізація братської могили розстріляних в’язнів  –  «… під самою тюрмою»
Фото 2016 року, вул. Кафедральній, 16. Перша розвідкова траншея, локалізація братської могили розстріляних в’язнів – «… під самою тюрмою»

З ІСТОРІЇ  ЛУЦЬКОЇ ТРАГЕДІЇ 23-24 ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ

На території колишнього Окольного  Луцького замку розташований Монастир Бригіток.   З кінця ХІХ століття будівля була облаштована під окружну в’язницю, яка існувала в часи самодержавства, радянської влади (до і після Другої Світової війни) та німецької окупації.

Історія цієї пам’ятки пов’язана з сумними і трагічними подіями в житті міста та всієї Волині, які увійшли в історію як розстріл в’язнів органами НКВС 23-24 червня 1941 року.  

Розстріл проходив  на західному і східному подвір’ях в’язниці. За винятком декількох осіб всі в’язні були розстріляні. Уцілілих в’язнів НКВДисти заставили розширювати і поглиблювати воронки від авіабомб, які були скинуті німцями в перші години війни  та копати нові ями, а потім скидати туди тіла всіх розстріляних. В джерелах вказуються різні цифри  жертв – від однієї до чотирьох тисяч чоловік.

Гільзи  від радянської гвинтівки системи Мосіна знайдені над похованням
Гільзи від радянської гвинтівки системи Мосіна знайдені над похованням

Найбільш узагальнено і детально про це описав колишній в’язень, якого оминула куля під час розстрілу Микола Куделя у своїй книзі «Під мурами Луцької тюрми».  Він згадує чотири могили (але на жаль не вказується точне їх місцезнаходження).  

Після звільнення Луцька в 1944 році радянська влада знову використовувала тюрму за призначенням. Микола Куделя у своїй книзі посилається на розповідь Івана Мануйлика, який в 1944 році був в’язнем Луцької тюрми, бачив ці могили і був свідком того як за наказом енкаведистів на чотирьох  могилах були зрізані хрести, а могили були зрівняні з землею і заасфальтовані. З цього часу до наших днів не залишилось ніяких візуальних ознак і лише в пам’яті народній, яка передавалась з уст в уста.

З ІСТОРІЇ  ПОШУКІВ ТА ДОСЛІДЖЕНЬ

Громадськість Луцька та Волині неодноразово ставила питання про перезахоронення жертв розстрілу. У  2009 році міська рада прийняла цільову міську програма по увічненню пам’яті жертв розстрілу в Луцькій в’язниці. Для цього було залучено комунальне підприємство Львівської обласної ради з питань здійснення пошуку поховань учасників національно-визвольних змагань та жертв воєн, депортацій і політичних репресій  «Доля» (директор Ярослав Онищук).

Перш за все були проведені пошукові дослідження на місцях, які вказували колишні в’язні Зінаїда Рубіновська і Григоргій Покотило. На жаль, дослідження не дали позитивного результату.  Подальший пошук  на території колишньої Луцької в’язниці дозволив встановити одне місце масового захоронення, але воно відносилося до злочину іншого тоталітарного  режиму.

Під час розкопок було виявлено супровідний матеріал, але за виявленими знахідками було інденфіковано, що це поховання радянських військовослужбовців.

Треба відмітити, що інформація про масові поховання  радянських військовослужбовців біля в’язниці була відсутня в будь-яких відомих нам на той час джерелах чи свідчень очевидців. У зв’язку з цим, був проведений тривалий архівний пошук, в наслідок якого вдалося з’ясувати, що під час німецької окупації Луцька в’язниця використовувалася під табір для військовополонених «Шталаг №360». У цьому таборі з жовтня 1941 по червень 1942 року померли з голоду холоду і були розстріляні 10530 чоловік. Як часто буває у дослідницькій роботі проводячи пошук, щоб розкрити одну таємницю, випадково була відкрита інша.

22 червня 2010 року 314 останків червоноармійців були перепоховані з військовими почестями на  території де встановлено пам’ятник «Жертвам фашизму» на вулиці Гнідавській. 

Таким чином питання щодо локалізації братських могил розстріляних в’язнів у Луцькій в’язниці залишилося відкритим. Залишалося також відкритим питання чи збереглись ці  братскі могили?  На це питання відповісти однозначно неможна. Адже, у післявоєнний час тут проводилися значні  земляні роботи для будівництва різних споруд.

У своїй книзі Микола Куделя згадує розповідь Йосипа Пікули, який наприкінці 40-х років працював екскаваторником і був свідком, як під час земляних робіт на подвір’ї тюрми при копанні фундаменту натрапили на кістки захоронених. За розпорядженням кадебістів грунт з кістками повантажили на самоскиди і відвезли в невідомому напрямку, в глибокий кар’єр та закопали.  Але з цього повідомлення на данний час нам не відомо, де саме було виявлено та викопано це масове поховання, хто були ці поховані –  в’язні чи ще одна могила військовополонених?

Тому ми неодноразово висловлювали обґрунтовану думку про необхідність продовження проведення польових пошукових робіт щодо локалізації братських могил розстріляних в’язнів Луцької в’язниці. Ми вважаємо, ймовірність того, що братські могили збереглися (хоча можливо частково пошкоджені) досить висока. І лише подальші польові археологічні дослідження зможуть підтвердити чи спростувати наші припущення.  

У серпні 2016 році на вулиці Кафедральній, 16 (біля колишньої  Луцької в’язниці) було розпочато роботи по благоустрою проїжджої частини. Користуючись нагодою було проведено польові пошукові роботи, закладено дві розвідкові траншеї. Так було виявлено місце із масовими залишками людських останків. За всіма ознаками це поховальна яма розстріляних  органами НКВС в’язнів 23-24 червня 1941 року.

За спогадами Миколи Куделі це могила –  “… під самою тюрмою”.  У перший день війни тут впала німецька бомба, потім цю вирву поглибили, розширили і скинули частину розстріляних в’язнів. У 1944 році ця могила була зрівняна з землею і заасфальтована,  у такий спосіб на багато наступних десятиліть «поховали» правду про жахливу подію, яка відбулася у Луцькій в’язниці.

І лише через 72 роки над старанно замаскованим злочином тоталітарного  режиму, волинські археологи зняли «гриф секретності». Тепер після довгих років пошуків перед громадськістю постає питання меморіалізації цього місця  масового захоронення жертв політичних репресій. Цей комплекс заходів передбачає: уточнення і фіксацію меж масового захоронення; проведення розкопок та судово-медичної експертизи знайдених останків; ідентифікація знайдених останків; перепоховання за християнськими традиціями; встановлення надмогильного пам’ятника.

 На сьогодні нам вдалося встановити лише два прізвища, які поховані саме в цій братській могилі. 31.07.1989 року прокуратурою Волинської області була порушена кримінальна справа за фактом розстрілу 23.06.1941 року в’язнів Луцької тюрми. В протоколі допиту  Сасая Сергія Володимировича з села Острівок Володимир-Волинського району, якого допитав 6.10.1989 слідчий прокуратури Володимир- Волинського Хомич, де зазначено, що: «23.06.1941г. из Луцькой тюрми возвратился в село КОХАНСКИЙ Емелян Петрович, сообщил, что его  отпустили из тюрьмы, и сказал, что моего брата  расстреляли в тюрьме вместе с односельчанином КОХАНСКИМ Степаном Семеновичем, он их видел, они лежали вместе расстреляными, ещё КОХАНСКИЙ Степан Семенович обнял моего брата. КОХАНСКИЙ Емелян сказал, что их похоронили в первой могиле около входа в музучилище». У 1958 році Луцька тюрма була  закрита, потім будівля була передена музучилищу до 1998 року.

Імена цих двох волинян викарбувані на «Стіні скорботи», яка встановлена на західному подвір’ї колишньої  в’язниці:


 

Коханський Степан Семенович, 1888 р.н.

Сосой Леонід Володимирович, 1916 р.н.

обоє  з села Острівок Володимир-Волинського району.

Нещодавно відгукнулися родичі Степана Коханського. У їхній родині зберігаються від нього дві записки 1941 року з Луцької в’язниці, які вони передали на зберігання у Волинський краєзнавчий музей.

Дві записки 1941 року з Луцької в’язниці, зберігаються у родичів С.С.Коханського.
Дві записки 1941 року з Луцької в’язниці, зберігаються у родичів С.С.Коханського.

 

а . 

Ми всі здоровы

цілуимо Тебе

Таня

Получил   Получили 

С. Коханс.

 б. 

Коханскій

Стефан Семенович

1 тепл. фуфайка

1 п. белья

1 полотенце

1 к. мила

сахар

1 бел. хлеб

масло

сало

мясо

Т. Коханская

С.Коханс.

Целу.

Юрій МАЗУРИК


 

Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром