Юридична екскурсія еротичним кварталом: лучанин про подорож Амстердамом

27 Березня 2018, 18:32
Володимир Павлік 2604
Володимир Павлік

Лучанин Володимир Павлік поділився історією про еротичні пригоди під час перебування в Амстердамі.

 

 
«Екскурсія Амстердамом була запланована після обіду, бо зранку потрібно було встигнути доїхати з німецького Кьольна і розміститись у готелі. 

 

 
Делегацію наших юристів, серед яких судді та адвокати, на завтра чекали у столичному суді та у поліції, а сьогодні – знайомство з містом моряків, хіппі, кафешопів, каналів і тюльпанів. Є ще одна фішка у цього унікального міста – вулиця... ні, то вже цілий квартал «червоних ліхтарів», які щодня притягують сюди тисячі подорожуючих з усього світу. 

 

 
Адже ніде так вільно працівниці еротичного сервісу не почуваються, як у столиці квітів, кохання і сексу. Нічні метелики навіть профспілку створили і працюють у поті чола, отримавши дозвіл від владних інституцій... 

 

Оскільки наші законодавці та й чиновники почали ініціювати процеси легалізації «вільного кохання», то ми у рамках нашого проекту вирішили організувати спеціалізовану екскурсію з еротично-юридичним акцентом, щоби довідатись багато цікавинок про функціонування індустрії вільних еротичних стосунків та й щоби просто «бути в курсі»...

 

Послухали захоплюючу екскурсію дуже оригінальним і самобутнім містом, поплавали на старовинному човнику каналами, насолодилися незабутньою атмосферою, квітучими скверами і незвичною, прекрасною архітектурою... Одна екскурсія завершилась і плавно переходить в іншу, у «цікавий квартал», насичений червоними кольорами повсюди. Зазвичай, під час екскурсії я пересуваюсь усередині групи, тримаючи у полі зору своїх, аби не розгубились. 

 

Щоб у натовпі туристів і мене було видно, то виготовив з легенького пластику довгий прутик. Ви бачили, як у великих містах гіди високо піднімають парасолі та усілякі предмети, щоб туристи мали орієнтир – куди рухається група? Ось і я йду зі своїм винаходом – довгим прутиком, який завершується невеличким українським прапором, копією національного, звісно ж, для полегшеного орієнтування групі у натовпі...
 
 
Уявляєте собі, який це вигляд мало з боку, коли ми зайшли групою у вузенькі вулички «червоних ліхтарів»... дивлюсь на людей, що сидять у літніх кафе, а вони нам усміхаються, підморгують... , вигукують – Колумбія? Бразилія? вказуючи пальцем на нас... я вже почав підозрювати, що тут якась специфічна публіка виявляє специфічний інтерес до наших людей... а що? Досить вродливі у нас в групі і жінки і чоловіки, але ж ми не з таким інтересом сюди прийшли... хмм...

 

Перепитую колег чи вони помічають якийсь дивний інтерес і дивні погляди у наш бік? І тут один з наших юристів глянув на мій прутик і каже: «Володимир, я на їхньому місці також би дивувався, якби побачив у цих вуличках групу з прапором!». Зрозумівши цю курйозну ситуацію, усі навкруги почали сміятись...
 
 
Подумав, що так ось гумор об'єднує людей різних національностей, культур, віросповідань,... І, огледівшись, тихенько в тему добавлю, мабуть, і орієнтацій.  

 

Не буду описувати саме розміщення та оформлення еротичних приміщень, реакцію публіки на сексуальні жести дівчат у вітринах, то, як кажуть, видно неозброєним оком. Так, вузенькі вулиці настільки, що розставив руки і умовно торкаєшся рук дівчат, які через скло таким чином зваблюють прохожих чоловіків... тут представниці спецсервісу на усі смаки – від пишногрудих до тендітних, від спортивного покрою до жіночок поважного віку... 

 

Окрім візуальної оцінки номенклатури еротичного ринку та емоційного сприйняття сексуальних реалій, юристи отримали досить потужний масив специфічної інформації про систему оподаткування дівчат-підприємців, про медико-етичний контроль спеціальних служб, котрі відслідковують діяльність цілоі жіночої армії, про невидимі широкому загалу будинки вольностей, де розважаються люди вищих ешелонів суспільства, про елітні комплексні послуги, до переліку яких входять не лише суто еротичні, а супутні: інтелектуально-представницькі, навчально-просвітницькі і таке інше.

 

Поцікавились юристи ціноутворенням сексуальних пропозицій та пенсійним забезпеченням жінок найдревнішої професії, розцінками на оренду приміщень, дізнались про фактично нульову статистику зґвалтувань в Амстердамі та про багато цікавих і пізнавальних речей. 
 
 
Закінчилась екскурсія біля пам'ятника проститутці (якось негарно звучить це слово), скажімо біля пам'ятника жінці-символу представниць еротичного сервісу Амстердаму. Є там і такий. Гарна вийшла екскурсія, емоційна, хоча викликала неоднозначну реакцію екскурсантів... усе ж, як відзначали більшість суддів і адвокатів, вона дуже повчальна та інформаційно насичена. 
 
 
 
Перед прощанням гід підкреслила, наскільки спокійно сприймають у країні тюльпанів еротичний бік життя – ось, навіть і театр еротичний є, кожен може наживо, як кажуть, в оригіналі побачити акт кохання у різних форматах чи то вимірах і позах...

 

 

Оголошую, що завтра виїзд за програмою о дев'ятій ранку... І тут підходять до мене десь зо 7 жіночок і запитують чи йдемо ми в театр? Відповідаю, що це факультативно, за бажанням... Бачу, що хочуть пояснень, чому б не включити відвідування театру до програми? І додають усміхнено – для повноти розуміння усіх процесів еротичного руху, так би мовити», з правової точки зору. Кажу, що підійду з ними до театру, допоможу придбати квитки, розказав яким чином і у якому порядку проходить «вистава» та окремі «дійства», навіть натякнув з якої позиції найкраще видно усе, що відбувається на сцені...
 

 

 
Компанія ж наша настирна і кажуть, що я як керівник проекту мав би піти з ними, бо:
 
«Як же ми потім скажемо колегам та й своєму керівництву – що ми робили в інтимному театрі? А так, ми скажемо, що змушені були, бо керівник проекту завів нас, що це входило в програму» ... і хитро так усміхаються...
 
 
Що ж, змушений під таким м'яким натиском піти вже, чи не уп'яте, в оригінальний, звичайно ж, маленький театр, вистави у якому мене чомусь не збуджували. Можливо, в усі попередні відвідування давалася взнаки втома, можливо, більш до вподоби натуральність, справжність, глибока емоційність. Уцих же дійствах усе відбувається якось дуже рафіновано, правильно, ритмічно під тиху музику... Не знаю з яких конкретно причин, але бувало й засинав на цих «виставах», хоч як би смішно це не звучало...
 
 
 
Кожного разу через хвилин 20-30 виходив... там же вистава «грається» у режимі «non-stop» протягом 3-х годин. Отже, вдалося делегації мене вмовити, і наша «експертно-юридична» група вмостилася у м'яких кріслах театру, у якому «можна все»! Я був втомлений, тому... правильно, – тихенько задрімав, просинався, знову задрімував...
 
 
 
Як згадував раніше, мене вистачало на 20-30 хвилин, цього ж разу «жіноча група фахівців» досиділи до закінчення вистави, для «повноти сприйняття процесів» і, збуджені від пережитого, вийшли на вулиці Амстердаму! Звертаються до мене: «То що нам тепер робити?» Дивлюсь на годинник, дійсно, вже пізно, кажу, щоб не хвилювались, тут поруч є стоянка, викличемо 2 машини і на таксі швиденько доберемося до готелю. І тут звучить фраза у відповідь: «Так ми не про це... От, що нам робити... після такої вистави?!. Як же ми тепер заснемо?»
Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
Афіша
  • Сьогодні
  • Завтра
  • Незабаром