Словацького: презентували теплі та щирі історії про переселенців

07 Листопада 2017, 22:24

2304

У Луцьку представили книгу про внутрішньо переміщених осіб «Знедолені? Нездоланні!».

Презентація книги відбулася у вівторок, 7 листопада.

Два роки тому видали першу таку книгу. У книгу ввійшли 15 історій про дивовижних людей, які вистояли і вижили, які стали прикладом для інших.

«Дуже приємно що ця книга викликала великий інтерес не тільки в переселенців, а й у представників влади і місцевих громад», – зазначила директорка Інституту демократії імені Пилипа Орлика Світлана Єременко.

Над книгою працювала команда зі всієї України. У першу книгу увійшло 15 нарисів, і, відповідно, працювали 15 журналістів – це і досвідчені журналісти, і ті, хто тільки розпочинає свою кар’єру.

Їм поставили вимогу – написати нарис про життя людей, розповідь щиру, відверту, розповідь про те, що довелося пережити переселенцям, і чого вони досягли в житті.

Присутні на презентації книги

Редакторкою-упорядницею була журналістка з Донецька, викладачка Донецького національного університету імені Василя Стуса, яка переїхала до Вінниці, Ірина Черниченко,

Дизайнер – львів'янин Костянтин Ковалишин. Літературна редакторка – киянка Тетяна Решетняк. Половина з тих журналістів, які взяли участь у проекті – самі переселенці.

«Журналісти написали дивовижні, теплі і душевні історії. Відчувається, що ті, хто працював над текстами, справді, пропустили через себе долі цих людей», – додала директорка Світлана Єременко.

Героями цієї книги є переселенці з Донеччини лісовики, науковці Василь і Олена Бородавки, які зараз турбуються про те, щоб оздоровити соснові ліси від шкідників, які знаходяться під великою загрозою знищення.

«Щодо назви книги точилися суперечки, ніяк не могли дійти чіткого спільного рішення. Тому назву книги придумала переселенка Олена Самойленко. За що їй дуже дякуємо», – зазначила Світлана Єременко.

Книга, яку презентували на круглому столі

«Ми ще сьогодні не погоджуємося бути героями книги. Ми можемо сказати, що єдине, що може виправдати там нашу присутність – це користь для людей. Хоча наша історія досить проста, і наш приклад, очевидно, не дуже типовий. Ми просто виявилися тими фахівцями, які були гостро потрібні на Волині. І вже за 2,5 роки ми виправдали ту довіру, і багато вже зробили для Волині», – прокоментував Василь Бородавка.

У нарисах другої книги йдеться про те, як різні за фахом, віком, національністю люди з Донеччини, Луганщини та Криму «вростають» у місцеві громади, працюють задля добробуту України, вірять у перемогу. І стають прикладом нездоланності для тих, хто зневірився.

Читайте також: «Сплачувати податки повинні, а владу обирати не можуть», – які проблеми турбують пересленців.

Коментарі

08 Листопада 2017, 03:21

?<br/>Лісовик — за народними повір'ями, людиноподібна істота, що мешкає в лісі; бог вовків, що опікується їхнім прогодуванням.<br/>За легендами лісун має подобу дуже старого кошлатого діда. Часто малий зростом. Носить коричневе вбрання, волохату шапку з куниці. Зокрема так його зобразила письменниця Леся Українка у «Лісовій пісні». Його характерною особливістю була відсутність тіні.<br/>Лісовик є символом небезпеки, яка підстерігає людину в лісі. Образ лісовика перегукується з іншими міфологічними образами: мавок, чугайстра, хухи і навіть блуду. Лісовик збиває людей з дороги, усіляко шкодить їм. В українській етнографії побутує погляд на лісовика як на «пастуха від звіра», тобто істоту, що охороняла дрібних звірів від хижаків, мисливців. Лісовики створювали в лісах сім'ї і жили, як звичайні люди (жона лісовика зветься лісунка.<br/>Вважалося, що, якщо людина хоче нашкодити лісу, то лісовик закрутить стежки і людина не вийде ніколи звідти. Ще лісун міг попросити інших мешканців лісу скоїти зле тій людині.