Як у Луцьку зібрали представників різних країн та культур в одному місці

07 Листопада 2017, 21:37

5970

У Луцьку фестиваль об’єднав молодь з України, США, Нігерії, Гани та Намібії.

Учасники «CULTUREfest», яких було понад 50, ділилися своїми думками і просто весело проводили час. Захід відбувся 5 листопада. Мовою фестивалю була англійська.

Одразу після реєстрації відбулося знайомство. Усім учасникам видали аркуш з переліком різних фактів, на кожен з яких потрібно було знайти нову людину. За допомогою такої вправи організатори хотіли, щоб учасники почувалися комфортно в компанії один одного ще до офіційного початку заходу.

Учасники «CULTUREfest» ділилися своїми думками і просто весело проводили час

Організатори хотіли, щоб учасники почувалися комфортно в компанії один одного

Після того були сформовані 4 команди. Їх очолювали Allison Stoner, волонтерка Корпусу миру, Уляна Кашепа, Юля Піскорська та Оля Жакунець, представники проекту «EnglishOK». Важливою складовою були ігри: одна з них, наприклад, «Тематичні сценки». Там кожен учасник був якимось предметом, скажімо, ножицями чи деревом, і зі своєю командою складав історію з певною мораллю. Спостерігати за цим було дійсно весело, бо команди виявилися дуже креативними в підході до завдання. Наступною вправою стало висвітлення та спростування стереотипів, які сформувалися про країни, звідки вони походять. Наприклад, представники Намібії розповіли, що вони розмовляють англійською, але насправді в них близько 20 мов, як і племен.

Важливою складовою фестивалю були ігри

Ведучим форуму був Антон Гніздюк, який виголошував вступне слово та координував учасників. Окрім того, він повідомляв про закінчення кожної вправи. Дуже важливо було спостерігати за часом, тож на стіні висів по-хвилинний розклад фестивалю.

Після ситного обіду учасникам усім разом запропонували гру «Чу-ва-чі», на якій вони відпочили та повеселилися. Наступна вправа називалася «No hate speech». Це єдине завдання, де учасники зневажали етикет та норми поведінки. Суть полягала у тому, що кожен одягав на себе певну маску, був тим, ким не є насправді, хоча і не знав про це. Тобто, на спині в людей кріпилися папірці, на яких був опис людини із соціальним стереотипом. Наприклад, сантехнік, мати двох дітей або той, хто весь час грає у комп’ютерні ігри. Кожен повинен був вказати недоліки тієї чи іншою людини, а вона, зі своєю сторони, мусила відгадати, ким вона є.