«Наш наївний Гарлем», – лучанка у захваті від «страшного» сорокового
-
-
>
-
>
-
>
6700
Жителька обласного центру поділилась своїми важеннями про проживання у мікроайоні міста із суперечливою «славою».
Своїми думками Тетяна Сомова поділилась у Facebook.
Далі подаємо її допис повністю і без змін:
«Як ти тут будеш жити?», «Далеко, страшно, ввечері не вийдеш сама навіть в магазин», «Страшний район, одні алкоголіки і наркомани».
А я тоді, як завжди, нікого не послухала, і ми з малим зняли гарний будиночок саме на «страшному» 40-вому. Нам там було добре, нас будив поїзд (проїхав – значить, вже час вставати), там я вперше в житті дізналася, як класно жити в хаті і як здорово вирощувати квіти.
Коли купувала свою квартиру, друзі знову крутили пальцем біля скроні: ну ладно, ще знімати, але купити на 40-вому??? Страшно, далеко, одніалкологікинаркомани. А я вже знала, що тут найбезпечніше: тут всі одне одного знають, «страшні» алкоголіки вранці чемно вітаються і чемно просять 5 гривень, місцеві бабусечки помічають, що дитина підросла, старі, ще «гущанські» дерева дають найсолодші плоди, зелень тут найгустіша і пташки співають найгарніше. На 40-вому, часто повертаючись затемна, ні разу не була наполохона, а от зараз, в «елітному» районі новобудов за Порт-сіті, іноді остерігаюся, навіть біля підїзду...
Тут, на 40-вому, на базарчик до Салюту ходила, як на город біля хати і водночас як на захоплюючий квест: помідори, тільки зірвані і так ненавязливо прихвалені, що замість півкіля береш цілих 2, і йдеш і ще довго усміхаєшся. А якщо ще й встигла перша до тьоті Ніни і купила сир від її кози Майї, то взагалі, день вдався)).
Коли настав час квартиру там продати, було щемно. А ще сумнівно: чи купить хтось в районі, несправедливо обвішаному поганими чутками? Квартира продалася без жодного оголошення, і в перший же тиждень: сусіди сказали сусідам, ті на базарчику – покупці прийшли тут як тут. Вони теж хотіли «тільки на сороковому». І нетворкінг місцевий – то щось).
Тепер ми приїзджаємо сюди, коли просто хочемо погуляти і щось згадати: Ілля тут виріс, та і я...теж. Виросла, дуже. І переїхала. Тут зараз сіро, похмуро, по-своєму атмосферно. Баюри, виямки, оббиті тротуари. І повно краси. Такої, що треба вміти побачити. Ми просто тут собі ходимо з годинку.
От ялинка, під якою жив зайчик, от лавочка, де ми любили сидіти вранці, от дерево, де ми зняли кота...А ось гойдалки, нові, яких не було. Походили, і їдемо. Іноді в гості заходимо, тут не буває колишніх сусідів. Тут можна прийти просто без дзвінка. Приїдемо ще. «На нашу улицу в три дома, где без спроса ходят в гости, где нет зависти и злости». Наш наївний Гарлем, наше провінційне Сохо, наші нелегендарні Переси. Хто тут жив, зрозуміє)))).»
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
Коментарі