У Старому місті відправили панахиду та захоронили в’язнів Луцької тюрми
-
-
>
-
>
-
>
5093
Перезахоронили останки розстріляних у 1941 році жертв Луцької тюрми.
Чин похорону відправили у четвер, 12 жовтня. Чимало лучан прийшли вшанувати пам’ять тих, кого у 1941 році глобально та жорстоко винищили співробітники НКВС СРСР.
Ця трагедія сколихнула весь світ і тривожить досі. Під час розкопок знайшли 110 в’язнів Луцької тюрми. Жоден найкваліфікованіший науковець не може сказати, скільки точно загинуло людей у Луцьку.
Краєзнавець і безпосередній учасник розкопок Сергій Годлевський розповів, що 22 червня на території Луцької в’язниці впало три бомби по 800 кілограмів, які зробили вирву. Опісля два дні в’язнів розстрілювали, а поранених добивали.
Знайдені рештки похоронили як перших християн: для всіх спільно викопали могилу, обмурували її, зробили гробницю і покрили її білим шовковим полотном.
«Люди були різних національностей: і поляки, і українці, і, мабуть, євреї. Вони всі сьогодні стали братами, всі разом обнялися і лягли у гріб. Я читав звіт судмедекспертизи, і тільки п’ять із 110 були старші за 50 років. Основна частина людей – це люди від 18 до 35 років. І невеличка частина, 25 чоловік, – від 35 до 50 років», – зазначив краєзнавець.
Лише два імені зі всіх вдалося встановити. За свідченням кримінальної справи, яка була відкрита у 1989 році, під час допиту прокурором одного із в’язнів, він засвідчив, що його рідний брат Леонід Сисой і його односельчанин Степан Коханський із розірваною головою, а другий із розпореним животом обнялися і померли, після чого їхні тіла зложили в яму. Вони були з села Островок Володимир-Волинського району.
«Ми зібралися з вами, щоб віддати шану жертвам комунізму, ув’язнених Луцькою тюрмою. Надзвичайно важливо, що душі померлих сьогодні отримали спокій. Важливо, що пам’ятаємо про історію, про наших жертв, Героїв», – зауважив відповідальний секретар держміжвідомчої комісії в справах увіковічення пам’яті учасників АТО, жертв тоталітарного режиму Святослав Шеремета.
«Згадую слова Миколи Куделі, який чудом вижив під час розстрілів. Поранені в страшних муках просили в Бога смерті, а ще одні благали покарання для їхніх катів. І в той момент, за словами Куделі, полився величезний дощ. Між людьми було чутно, що «це небо плаче за нами». Коли проводилися розкопки – була гарна погода, тобто Бог сприяв тому, аби знайшли розстріляних в’язнів. А сьогодні знову дощ, і небо знову плаче», – прокоментувала представник Українського інституту національної пам’яті у Волинській області Леся Бондарук.
На завершення присутні вшанували хвилиною мовчання і засвітили лампади в пам’ять жертв радянського тоталітарного режиму.
Анна МАНЮХІНА
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
