Галерея, кав’ярня та колишні келії: де в Луцьку звучала поезія
Міжнародний поетичний фестиваль «Meridian Lutsk» ознаменувався не тільки цікавими гостями, а й не менш цікавими й не менш незвичними місцями проведення заходів.
Так, під час другого дня заходу родзинками місць, де проводились поетичні читання, стали кав'ярня «Франсуа», Волинський коледж Національного університету харчових технологій, в якому колись був будинок келій монастиря єзуїтів та галерея мистецтв.
Затишна домашня обстановка, аромат запашної кави і випічки, тихі мелодії спокійної музики. У такій атмосфері в луцькій кав'ярні проходила зустріч із білоруською поеткою Настею Кудасовою.
У залі кав'ярні ніде було стати і навіть ті, хто не знав про читання, а забіг випити горнятко кави, підходили, аби послухати мелодійну білоруську поезію.
Наста народилася і живе у Рогачовському районі Білорусі. Каже, що жила і в більших містах, зокрема у Мінську й Білоусі, але найбільш її тягне у рідні місця.
Хоча писати почала російською мовою, але у 13 років відкрила для себе паралельний світ, коли перейшла на білоруську. Вона розповіла, що деякі слова для неї є особливими. Так, досить довгий час не любила і не використовувала слова «кахаю», але настав момент, коли це змінилося.
«От, коли це як кашель, який не можна викашляти і який стоїть у горлі, і коли це склалося в образ такого колючого, яке застрягло, і ти не можеш його викашляти, тоді, напевно, я нарешті відчула оце «кахаю».
У залі знайшлося чимало прихильників білоруської поезії і, загалом, білоруської мови. Володимир Лівець, будівельник і поет з Києва ррозповів, що вивчив цю мову самотужки.
«Це читання, перше, яке я відвідав, тому очкую наступних, позитивних і веселих поетчних зустрічей», – каже пан Володимир.
Далі гості поринули в енергетику поетчного слова у Волинському коледжі Національного університету харчових технологій, який має давню історію, а його стіни ховають багато незнатних таємниць.
Польські поети Богдан Задура та Анета Камінська читали свою поезію рідною мовою, яку для кращого розуміння гостей перекладали на екрані українською.
Особливо заворожила присутніх Анета Камінська, яка притишеним голосом з емоційними нагололасами читала свою поезію, йдучи між рядами слухачів.
Ще однією родзинкою стала галерея мистецтв і з виступом естонських письменників Марія Канґро та Юрген Роосте.
І якщо перша виглядала досить стриманою, високою і стрункою естонкою, то Юрген Роосте справляв враження ексцентричної людини, чиє читання одразу перетворилось на перформанс. Це виказував і вигляд поета: яскраві жовті джинси, борідка, заплетена у косичку й окуляри в рожевій оправі у вигляді вушок. То сідаючи, то встаючи, стишуючи й підвищуючи тембр після кожного прочитання, він розкидав на підлогу листки із прочитаним.
«Я в житті залежний від трьох речей: поезії, випивки і красивих жінок. Тобто, я п'ю, займаюся сексом і пишу», – зазначив естонський письменник.
Марія Канґро розповіла, що естонська влада виділяє на три роки зарплату дев'ятьом письменникам, дев'ятьом художникам і дев'ятьом музикантам. До тих дев'яти ввійшли і вони. Це,на їхню думку, значно полегшує творчий процес.
«Гроші на цю зарплатню беруться з акцизу на алкогль. Тож п'ючи в Естонії, ви можете думати, що допомагаєте митцям (усміхається, – авт.)», – пояснює письменниця.
Наприкінці зустрічі Юрген Роосте зізнався у любові до Луцька. Він сказав, що відвідав багато міст, але наше йому подобається по-особливому.
Антоніна АНДРІЙЧУК
Читайте також: Любов з ненавистю, особиста і кишками: у Луцьку письменники показали зв'язок поколінь через міста
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром