Чапай розповів лучанам, як «жебракував» Європою

12 Листопада 2015, 09:14

2984

Український письменник, журналіст та мандрівник Артем Чапай презентував у Луцьку роман про співвітчизників-емігрантів «Понаїхали», черпаючи матеріал із власного досвіду заробітчанина в США та Італії.

Зустріч відбулася 11 листопада у книгарні «Є», повідомили організатори презентації.

«Я з Івано-Франківської області, з Коломиї, але належу до тих, хто уже багато років тому «понаїхав» до столиці. Ця книга, звичайно, не про такий тип «понаїжджання», це історія типових трудових мігрантів», - почав розмову Артем Чапай.

Письменник стверджує, що трудова міграція – це не проблема одного міста чи району, це стосується усієї країни загалом. Подібна ситуація знайома ледве не кожному.

«Коли виріс зрозумів: серед моїх родичів, друзів, однокласників чи просто знайомих є ті, хто виїхав або з тих чи тих причин планує виїхати закордон. У моєму випадку це не мати і не батько. Це дядьки. Моя мама ледь не виїхала, але, на щастя, я залишився в повній сім'ї» - ділився власним досвідом письменник.

Книга «Понаїхали» розповідає про типову українську сім'ю. Для неї письменник обрав поширене прізвище, проте уникнув кліше «Іваненко, Петренко».

«Це Ткачуки. Цікаво, що сьогодні на Радіо Луцьк у мене брав інтерв'ю повний тезка одного із персонажів - Сергій Ткачук», – каже письменник.

Ткачуки – родина із Західної України. Спочатку батько їде шукати кращої долі деінде. Спроба виявляється провальною, тому далі випробовує долю мати. У той час в Україні залишаються двоє дітей. Книга рівно поділена між чотирма головними персонажами. Це передусім, їхній погляд на проблему.

Трудова міграція для Артема Чапая знайома не з чуток. Хоч на той час він не мав дітей, але декілька років тому тривалий час жив у Новому Орлеані. Зізнається, що тоді заробляв гроші фізичною працею нелегально. Це стало основою «чоловічої» лінії твору. Каже, що цікаво було «влитися» й у жіночі образи, бо попередні книги письменник вважає суто чоловічими екшенами. Про жінок «badante», які працюють за кордоном доглядальницями дізнався, живучи безпосередньо в Італії.

За роки життя закордоном письменник зібрав низку не лише до болю драматичних, а й по-справжньому цікавих випадків.

«Часто українців за кордоном плутають з румунами. Співвітчизників за кордоном можна знайти в церкві. Я, власне, так і робив. Одного разу мене замість Української церкви направили до Румунської» - із сміхом згадав один із казусів Артем Чапай.

Також письменник розповів про досвід «копання по переходах» трудових мігрантів в Україні. Таких людей назвав мігрантофобами. Розказав, що у 2006 році брата знайомої з Республіки Конго вбили у Київському метро. Зараз, каже, ситуація із ставленням до представників інших країн покращилась.

Презентація завершилась автограф-сесію та особистим спілкуванням автора з присутніми.