Необрані кандидати розповіли, що завадило стати депутатом

Результати місцевих виборів 25 жовтня суттєво змінили особовий депутатський склад Луцької міської та Волинської обласної рад, оскільки більшість попередніх обранців громад не змогли заручитися довірою виборців і втратили депутатські мандати. А прогнозовані кандидати-фаворити несподівано програли перегони.

Попри відому приказку, мовляв, «після бою руками не дриґають», видання Район.Луцьк таки з’ясувало: що або хто завадив кандидатам у депутати різних рад перемогти на виборах? Чи не розчарувалися вони в політиці, чи готові надалі відстоювати ідеали демократії? Відповіді – з уст політиків-кандидатів у депутати, а також із публічних сторінок у соціальній мережі Facebook.

Святослав Кравчук, кандидат до облради від «Нашого краю»:

«Добре, що ці вибори були короткими. Вони настільки заморочили людям голову, що, мені здається, не завжди люди робили той вибір, який би хотіли зробити. По-перше, не було інформаційних плакатів про самих суб’єктів виборчого права. Тобто їхніх облич, які політичні сили вони представляють. Це не дало людям визначитися. Тому що на місцевих виборах треба надавати перевагу тим людям, яких ти бачив, яких знаєш, із якими ти працював.

По-друге, в бюлетені текст подано таким маленьким шрифтом, через що не всі змогли розібратися у ньому.

По-третє, постійні вибори та невиконання зобов’язань, які беруть на себе кандидати перед волевиявленням, людей вже розчарували. Я був здивований низькою явкою, адже це вибори самих людей. Вони повинні нести відповідальність за тих, кого вони вибирають, щоб потім не казати: погана влада, все погано! Я би дуже хотів, щоб активність була набагато більшою, ніж ми маємо. Влада тоді буде ефективна, коли її контролюватиме громада. А громада контролюватиме лише тоді, коли у цій територіальній громаді більшість людей прийде на вибори, зробить свій вибір та буде нести відповідальність за нього.

Особисто я отримаю мандат депутата обласної ради, якщо партія все ж подолає п’ятивідсотковий бар’єр, адже я лідер списку. До Луцької міської ради ми точно не проходимо. Тут ми претензій жодних не пред’являємо – це вибір лучан. Хоча шкода, що наша політична сила не буде представлена у міськраді».

Андрій Осіпов, кандидат до Луцької міськради від «Сили людей»:

«Моя діяльність в Луцькій міській раді VI скликання була активною. Загалом своєю роботою задоволений. Але п’ятирічна каденція мене втомила. Я заслуговую на відпочинок. До результатів виборів ставлюся спокійно. Звичайно, я хотів би, щоб «Сила людей» мала представників у раді. Однак очевидно, що виборець ще не готовий до політичного оцінювання. Вибори зараз – це змагання «телевізора» і «холодильника». В новій міській раді немає жодної партії, яка би не проводила велику промо-кампанію по центральним телеканалам. Часто політична реклама нагадувала промивання мізків та маніпуляцію загальнолюдськими цінностями. Особливим цинізмом у політичній рекламі відзначилась БПП «Солідарність». Також великі зауваження – до фільмів, що відзняті Волинською ОДТРК про роботу Миколи Романюка.

Я радий, що партія «Сила Людей» має гарну команду в Луцьку. Наш результат – 0,9% – вважаю нормальним. Звісно, хотілося би більше. Але ми вдячні кожному виборцю, що підтримав нашу партію. Сподіваюся, що моя професійна діяльність дозволить мені деякий час приділяти місцевій політиці. Для активної участі в діяльності ради не обов’язково бути депутатом. Адже ще є звернення, заяви, місцева ініціатива, громадські слухання та електронні петиції. А саме розвитком механізмів прямої демократії я приділяв велику увагу в своїй депутатській діяльності. Відтак я готовий до активної громадсько-політичної діяльності без представницького мандату. Хочу зізнатися, що за цих п’ять років я звик до депутатського статусу. І тому маю певний сум… Але життя триває. Ми маємо нових депутатів і очікуємо на їх якісну роботу».

Сергій Поха, кандидат у депутати міськради від БПП «Солідарність»:

«На жаль, гроші вирішують все. Я потратив на свою передвиборчу компанію 5 000 гривень, а дехто набагато більше. Купляли виборців обіцянками дитячих майданчиків, ліків і ще багато чого. Навіть котельню на вулиці Шевченка пообіцяли зробити за рахунок Палиці! Люди вірять... На жаль… Щодо мене, то в політиці залишуся. Залишуся і буду, як громадський активіст, допомагати громаді міста. Думаю, навіть на окрузі, якому я програв, буду поряд з людьми, які мене підтримали! Поки наші люди житимуть ілюзіями – толку в державі не буде. «УКРОП» наобіцяв зниження тарифів і таке інше. Тобто те, що на місцевому рівні зробити нереально. А люди і далі живуть картинкою…».

Роман Романюк, кандидат у депутати міськради від БПП «Солідарність»:

«Я усвідомлюю той факт, що цього разу виборці надали перевагу тому, що їм навіювалося протягом останніх двох місяців. Але після бою, як то кажуть, кулаками не махають. Чи буду працювати в міській раді – покаже час. Але бажання працювати на громаду Луцька однозначно є. Протягом п’яти років я був активним і старався допомагати мешканцям. Адже депутати місцевих рад повинні займатися конкретними справами та реально діяти.

Не дивлячись на те, що зовсім скоро у мене зникне статус депутата міської ради, я продовжую спілкуватися з мешканцями свого виборчого округу. Адже я лучанин, я тут живу і мої діти так само ростуть у місті Луцьку. Тому не збираюся кудись втікати чи опускати руки.

А загалом я щиро дякую всім лучанам за те, що підтримали мене на виборах! Голоси, які віддали за мою кандидатуру, дуже важливі. Я радий, що поряд, у моєму будинку, на сусідній вулиці живуть такі люди! Сподіваюся, що нова влада дбатиме про наш мікрорайон і він буде чистим, комфортним та безпечним».

Іван Мирка, кандидат до облради від «Самопомочі»:

«Дякую всім, хто віддав за мене голос. Мій результат майже самий високий по Луцьку. Проте із-за того, що «Самопоміч» набирає дуже мало по області, а друзі з Володимира-Волинського та Ковеля взяли непідйомні для Луцька відсотки, скоріш всього, я не проходжу до обласної ради. Як завжди відверто…».

Богдан Климчук, кандидат до міськради від БПП «Солідарність»:

«Щиро дякую кожному, хто зміг прийти на дільницю і віддати свій голос за мене. На жаль, на цих виборах на 91-й дільниці «гречка» і низька явка (менше 50%) перемогли. Незважаючи на це, я і надалі намагатимусь допомагати у вирішенні проблем міста вже спільно із представниками інтересів громади в Луцькій міській раді Аллою Надточій та Майєю Шостак.

Попри те, що мені не вистачило лише 30 голосів, щоб отримати мандат депутата, кожен із 206 голосів, відданих за мене, надихає на подальшу роботу.

Наостанок короткий історичний екскурс про Івана Франка: «Іван Франко тричі брав участь у виборах і програвав. Якось, коли Франко ночував у готелі, у нього вкрали взуття, щоб він не зміг піти на зустріч з виборцями. Щоразу Франкові до перемоги не вистачало кілька десятків голосів: то 30, то 50. Проблема була в тім, що селяни, на яких і зробила ставку партія Франка, масово продавали голоси.

Один польський селянин підрахував, що у 1895 році селяни-хруні (а так називалися ті, хто продавав своїх голоси, бо «хрунь» – це свиня), на виборах з’їли 70 км ковбаси. Уявіть собі – 70 кілометрів!!!»

Михайло Шелеп, кандидат до міськради від «Народного контролю»:

«Те, що я особисто не потрапляю до Луцької міської ради – не проблема. «Народний контроль» йшов командою, тому для нас важливий командний результат, а не результат якогось конкретного політика чи кандидата.

Я особисто, як голова міського осередку партії, задоволений результатом. Наша партія показала, що, попри всі маніпуляції під час агітації, ми є партія, яка користується підтримкою людей. Хоча ми – нова політична сила і не мали якихось політичних брендів. Тому результат у нас є, ми ним задоволені. Бо це результат тієї виборчої системи, яку ми маємо. Зважаючи на це, ми й не виставляли своїх кандидатів у всіх округах. Для нас було важливо, щоб всі кандидати були достойними і адекватними, навіть якщо їх і менше, ніж округів. Особисто я набрав 160 голосів виборців. Якщо порівнювати з кандидатами, які у мене були на окрузі, то у мене п’ятий результат. Якщо порівнювати попередні дані, бо точних ще немає по моїй партії, то це 10-відсотковий результат. А по кількості виборців я маю четвертий результат у партії. Такі цікаві цифри – результат нашої нової виборчої системи.

Що стосується виборів загалом, то варто підкреслити загальну недосконалість організації виборчого процесу. Багато є нюансів, члени ДВК не знають нового закону, вони діють навмання, вигадують щось своє і так далі. Мали місце, наприклад, факти спроб виносу і реальний винос бюлетенів із дільниць. А відповідно, потім говорити про те, чи були там «каруселі», чи ні – важко. Тому що саме потім контролювати, чи виборець несе той бюлетень у піджаку чи він заходить реально проголосувати – дуже складно. Також при цій низькій явці виборців зіграло свою роль так зване контрольоване голосування. Це коли одна структура має на папірці виписану кількість виборців, вмотивованих якимось чином. А їхня явка зазвичай стовідсоткова, то при байдужості інших виборців, які ідеологічно підтримують партії, отримуємо такий результат».

Михайло Щур, кандидат у депутати до міськради від ВО «Свобода»:

«У випадку з голосуванням у моєму окрузі, я вбачаю дві причини свого програшу. Перша – був змушений, як керівник виборчого штабу, більше займатися організаційними питаннями загалом по місту. Тому фізично не вистачило ні сил, ні часу приділяти більше уваги своєму виборчому округу. Друга причина: напевно, недооцінив і не врахував засоби і методи основних опонентів.

Чи покину політику після програшу на виборах? Звичайно, ні. Я не належу до тих людей, які після особистої поразки потребують психотерапевта. Я людина команди, тому мене більше радує успіх команди, ніж особисте задоволення амбіцій. Навпаки, я сповнений енергії, тим паче, що відсоток мандатів у раді в нас не зменшився. Тобто, разом із колегами можемо досить впевнено дивитися в майбутнє.

Віктор Вальчук, кандидат у депутати Луцької міськради від БПП «Солідарність»:

«Я щиро дякую своїм виборцям за ту довіру, яку вони виявили до мене, як до свого кандидата, та проголосували за мене. Я вперше пробував свої сили в політиці, як кандидат у депутати Луцької міської ради. Тому вважаю, що 236 голосів, відданих за мене – це велика честь для мене і величезний кредит довіри, який в жодному випадку не можу втратити. Дякую і тим виборцям, які проголосували за інших кандидатів. Сподіваюсь, ви зробили свій вибір свідомо, зваживши всі «за» і «проти», і не розчаруєтесь у ньому.

Переконаний, Ваші голоси не пропали. Я щиро бажаю переможцю-новообраному депутату реалізувати все обіцяне та виправдати сподівання, покладені на нього його виборцями. Я також дякую своїй команді, що весь час підтримувала і допомагала мені. Та бажаю не впадати у відчай, а продовжувати робити добрі справи на благо нашої громади.

Я так само продовжуватиму працювати і надалі. Обіцяю не підвести тих, хто мені довірив свій голос у такий важкий час війни та змін в нашій країні. Ви ніколи не жалкуватимете про те, що підтримали мене, і вам ніколи не буде за мене соромно».