«Побійтесь Господа!» - Притула відповів на закиди священика з-під Луцька

Відомий телеведучий і гуморист Сергій Притула відповів священику, який звинуватив шоумена у гордості.

Про це йдеться у дописі Сергія Притули у Фейсбуку. Зокрема, він написав:

«Хотів розповісти про вчорашню поїздку в АТО, але ж то вже факт, що відбувся, тому +/- пару годин ролі не грають, розповім пізніше. Тут «гаряча» тема прилетіла з мальовничої синьоокої Волині.

Як виявилось, мій нещодавній пост про те, як я сходив до сповіді, став предметом жвавого обговорення не тільки в коментарях під постом. Наприклад, журналістка луцького інтернет видання «Лампа», вирішила обговорити мій допис із протоієреєм Михайлом Онищуком. Пряма мова святого отця за посиланням нижче:

http://lampa.lutsk.ua/volynskyj-svyashhenyk-prokomentuvav-…/

Луцький міський декан Волинської єпархії УПЦ КП виявився чоловіком розумним, розсудливим і надзвичайно тактовним, надаючи свою оцінку тексту раба Божого Сергія з парафії Вишневецької призамкової церкви Вознесіння Господнього. Перечитав слова отця Михайла кілька разів. Пройнявся зробив висновки.

А потім натрапив на дивовижну статтю, після якої так багато думав про її автора, що треба йти сповідатись ще раз.

Прес-секретар Волинської єпархії УПЦ КП Константин Марченко виявився чоловіком менш мудрим. Прочитавши в інтернеті (11.03.2017) коментар свого старшого колеги по єпархії, архимандрит Константин розпалив свічки свого обурення, розмахнувся кадилом свого гострослів’я і з криком «а чим я гірший?» вже о 17.40 наступного дня видав своїми, гріха не знаними пальцями, по клавіатурі освяченого ноут-бука статтю, яку можна прочитати за наступним посиланням:

http://www.volyn24.com/…/207-zhyvemo-tak-niby-nikoly-ne-pom…

Не знаю, чи писав це посередник між мною та Господом повернувшись до келії після хрестин, чи просто в цей момент, як писав великий любитель архимандритів і просто дияконів Тарас Григорович Шевченко «чи то так сонечко сіяло, чи так йому чого було?», але очевидно, що дорогий мій брат по київському патріархату Константин, писав щиро та натхненно, навіть трошки легковажно!

Легковажно, бо, шановний архимандрит дозволяє собі переходити на особистості там, де йому, як людині в церковному сані не пасує. Як я маю сприймати від незнайомого служителя Церкви такий абзац, як:

«Тому щиро бажаю Сергію, пережити цей момент миттєвої слави, коли йому здається, що світ крутиться саме навколо нього, коли бабушкі-дєдушкі, як професійні ДРГ, змогли такій зірці завадити зробити велике "одолженіє, якомусь богу"»

Ви, архімендрите, якщо мене не боїтесь (і це правильно, бо я не ображаю слабших і тих хто торгує свічками), то побійтесь Господа! Навіщо ви приписуєте мені того, що я і не говорив і не думав? Я зараз про ось це «одолженіє, якомусь богу»! Хто вповноважив Вас оббріхувати мене в очах усіх 46-ти читачів Вашого блогу в інтернеті? І чи готові Ви так щиро розкаятись у своєму вчинку, як і я розкаююсь, що пишу Вам цього відкритого листа! Розкаююсь, бо ж Вам все одно не дійде суть моїх слів!

Бо Ви, шановний, заплутались самі у собі, своїй пихатості та статусі людини, яка звикла повчати. Можливо у храмі це і виглядає доречно, але, повірте, в епістолярному жанрі ви не переконливі! Бо підставляєтесь! Дозвольте мені процитувати Вас уривком з Вашої статті: «Відтак ми просто не виросли за межі свого егоїстичного "Я" і вважаємо себе "богами" зі світом, який крутиться саме навколо нас. Ми не розуміємо, що це ми піщинки у світі.»!!!

Ну ось же! Ну ось!!! Самі ж сказали!

Так от, дорога «піщинка» моєї рідної Української Православної Церкви Київського Патріархату! Прочитайте ще раз свою статтю і погляньте, як Ви не можете вирости за межі власного егоїстичного «Я»! Ви обговорюєте мене не виходячи за межі того світу, який крутиться навколо Вас! Іншого Ви не бачите і не визнаєте!

У Вас в проблемах стосунків Церкви і парафіян винні тільки парафіяни! Почитайте свою статтю: «Ми маємо явний брак віри», «дозволяємо собі безвідповідальне життя, безвідповідальні твердження, безвідповідальне базікання на важливі теми.», «Ми забулись», «ми просто не виросли за межі», «Ми не розуміємо», «Ми банально не доросли»…

Червоною ниткою по вашій статті іде недолугість людини! Так, ми, Ваші парафіяни – є геть зовсім недосконалими! І ми від цього не відмовляємось. Саме тому ми йдемо до сповіді. Йдемо до Бога. Віримо в нього і в те, що Ви допоможете нам краще пізнати і себе і Його!

Але коли МИ приходимо до Вас (я зараз не про вас конкретно, а про колег по «цеху»), шановний, ми бачимо, як Ви преспокійно вживаєте алкоголь в піст, співмешкаєте з чужими жінками, їздите п*яні за кермом не найдешевших автомобілів (очевидно, що намолених), лупцюєте людей у нічних клубах і виставляєте «тарифні сітки» за хрестини/шлюби/панахиди!

ЯК ВИ ДУМАЄТЕ, НА ФОНІ ТАКОЇ ПОВЕДІНКИ СВЯЩЕННИКІВ, БАГАТО МОЛОДІ ПІДЕ ВАМ ВІДКРИТИ ДУШУ НА СПОВІДІ? НЕ ПЕРЕКЛАДАЙТЕ ВСЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ НА ПАРАФІЯН! НАВЧІТЬСЯ ВИЗНАВАТИ СВОЇ ПОМИЛКИ І НАВЧІТЬСЯ ЇХ ВИПРАВЛЯТИ! ЗМІНЮЙТЕСЬ, ЧОРТ ЗАБИРАЙ (швидко покропіть екран і «чорт забирай» зникне)!!! ЦЕ НЕ МИ ПРИХОДИМО ДО БОГА ЗІ СВОЇМИ «ХОТЄЛКАМИ», ЦЕ ВИ ЛІНИВО ПОРОЗСІДАЛИСЯ І ЧЕКАЄТЕ, ПОКИ ДО ВАС ПРИЙДЕ ЛЮДИНА!

ЙДІТЬ НАЗУСТРІЧ!

Ви вирішили своєю статтею трошки «полікувати» мене як християнина? В яку церкву ходжу вже знаєте. Запитайте в отця Василя, який з мене парафіянин, а потім «парафіньте» у своїх статтях.

Перепрошую за різкість тону, Константине, але я з Вами дітей не хрестив і податки Ви в цій країні не платите. Тож прийміть це, як скромний «удар по правій щоці». І, якщо підставите «ліву» (захочете влаштувати заочну дискусію в інтернеті), то можете не сумніватись, і вона без уваги не залишиться.

Прошу Вас щиро помолитись про спасіння моєї душі».