Чи страшно бути донором
-
-
>
-
>
-
>
3106
Як кореспондент Район.Луцьк була донором.
Ранок. Я збираюся в пологовий будинок. Ні, я не вагітна. Сьогодні я здаю кров, сьогодні я донор.
На прохідній сказали, що відділення переливання крові відкривають о 10.00. Сиджу, чекаю.
О 10:00 заходжу. Запитую, чи маю у що перевзутися (нагадало школу і перезувне). З собою капці не ношу. Запропонували купити бахіли. Купую за 2 гривні.
Піднімаюся на потрібний поверх. Медсестра повідомляє, що лікар буде об 11:00. Ну що ж, чекаю.
Після усієї паперової роботи (довідки, попередження, запитання) рушаю до «віконечка». М’яка кушетка розслабляє. Ну ось і мій перший раз.
Відразу хочу сказати, що страх мій був надто перебільшений. Біль можна перенести з легкістю. Лікарі і медсестри привітні, підтримують, веселять, пропонують солодкий чай.
Час пройшов зовсім непомітно. Невеликий пакунок наповнився кров’ю. Ось і все. Тепер я справжній донор.
P.S. Ще один бонус: вам випишуть звільнення з роботи або навчання та дадуть талон на харчування у кафе.
P.P.S. Донором бути не боляче. Гріє душу й те, що комусь я буду корисна.
Ольга ЗЕЙЛИК
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром
