Яких традицій за столом у Святвечір дотримувалися предки волинян

06 Січня 2017, 14:04

3316 Джерело: firtka

У переддень Різдва предки не їли до першої зірки, гадали на сіні під скатертиною та імітували голоси тварин під столом.

Про цікаві традиції, яких дотримувалися волиняни, розповіла старший викладач кафедри документознавства і музейної справи СНУ імені Лесі Українки, кандидат історичних наук та завідувач Музею етнографії Волині та Полісся Світлана Чибирак.

Вона зазначила, що у волинських родинах, подібно українській традиції загалом, у Святвечір на столі повинно стояти 12 пісних страв. Кутя перед Різдвом –також обов’язково пісна. Це була звичайна каша, заправлена олією. Крім того, на різдвяну вечерю існує своєрідна дискусія – чи можна вносити до переліку страв рибу. В українській традиції вважалося, що риба повинна була бути на столі, не залежно від того, в який день випадала вечеря. Адже риба асоціювалася з Ісусом Христом, який дозволяв вживати її своїм учням. Хоча священики стверджують, що необхідно вважати на день тижня, у який відбувається вечеря.

«Перед вечерею у хату необхідно було занести дідух, або як кажуть на Любомильщині, сніп, який символізував достаток. Пізніше його досипали до жита і пшениці, якою засіювали поле», – зазначає Світлана Чибирак.

До появи першої зірки українська родина не повинна була нічого їсти, тобто дотримувалася дуже строгого посту. У цей час члени сім’ї завершували прибирання в хаті, порали худобу, милися. А з появою першої зірки, сідали вечеряти. Волинський господар повинен був сказати: «Христос народився», після чого господиня мала поставити кутю на стіл. При цьому діти залазили під стіл та імітували голоси різної худоби. Вважалося, що тоді ці тварини будуть водитися у господарстві.

Перш ніж ставити страви, на стіл клали сіно і накривали його скатертиною. Кожен повинен був вийняти соломинку, після чого дивилися, у кого вона довша. Хто витягнув найдовшу соломинку, мав цього року сіяти льон і коноплі, тому що вони будуть найкращими для обробітку.

Якщо хтось із родини у Святвечір був в дорозі, для нього все одно ставили тарілку. Набираючи першу ложку куті, господар підкидав її до стелі і дивився, скільки зернин прилипне. Таким чином визначали, як водитимуться бджоли.

Кутю у Святвечір діти обов’язково повинні були занести бабі-повитусі. При цьому промовляли: «Мати і батько просили повечеряти». Зазвичай за це бабуся давала дітям якийсь гостинець. Це був своєрідний жест вдячності за те, що жінка допомогла діткам народитися на світ. Нагодувати кутею слід було й худобу. Адже предки вважали, що усі без винятку повинні долучитися до Святої вечері.

Оксана ВЛАСЮК

Використання цього матеріалу без дозволу редакції «Район.Луцьк» заборонене. Авторські права захищені українським і міжнародним законодавством. Під «використанням» мається на увазі повна або часткова републікація цього матеріалу на сторінках інших інтернет-видань (окрім соціальних медіа). Щодо використання матеріалу телефонуйте +38 066 413 29 28 або пишіть на редакційну електронну адресу [email protected]