«Аліса в країні війни»: у Луцьку показали документальний фільм про революцію та АТО

03 Грудня 2016, 18:44

2147

В рамках XIII Мандрівного фестивалю документального кіно Docudays UA лучанам показали документальну історію дівчини-журналістки «Аліса в країні війни», яка розповіла, як історичні події впливають на звичайних людей.

Показ фільму «Аліса в країні війни» відбувся 3 грудня в Палаці культури міста Луцька, пише ІА Волинські новини.

Режисерки фільму Любов Дуракова і Аліса Коваленко вирішили показати через призму долі головної героїні (тієї ж Аліси Коваленко), як війна і знакові події, про які колись писатимуть історичні трактати, впливає на душі людей.

Фільм розпочинається сценами часів Євромайдану, де режисерки знімають події в центрі Києва. Згодом головна героїня потрапляє на Донбас, в щойно створену «ДНР», потім – на блок-пост під Слов’янськом, а згодом їде на позиції добровольців у Пісках.

До слова, коли цей фільм побачив один з військових-учасників АТО, він зауважив, що це чи не єдиний правдивий фільм про забезпечення добровольчих батальйонів, про те, якими вони були на початку війни.

Координаторка фестивалю Богдана Стельмах розповідає: тематика цьогорічного фестивалю дуже метафорична, вона має назву «Крізь ілюзії».

«Ми багато подолали ілюзій під час Революції Гідності і продовжуємо їх долати. Це ілюзії і з приводу того, які ми є. Люди починають розуміти ціну власної гідності, і ілюзії щодо України теж руйнуються. Цього року ми розпочинали, як і у попередні роки тематикою Євромайдану, адже вона лишається актуальною, бо Майдан не завершився в 14 році, він триває досі: активісти, які займалися допомогою майданівцям, продовжують роботу в іншому напрямку.

Тепер, коли триває війна, вони шукають полонених, допомагають звільняти в’язнів, документують факти насильства щодо людей, які перебувають в полоні. Це важливо, адже за цими матеріалами можна порушувати кримінальні справи на світовому рівні», – пояснює вона.

До слова, символом фестивалю 2016 року стали «олімпійські ведмедики» з зазомбованими очима. Вибрані вони, звісно, не випадково, адже співзвучні тематиці фестивалю. Саме вони уособлюють собою символ радянського минулого, де велася чітка пропаганда про братні народи і те, як в «Країні Рад» всім чудово живеться.

Крім того, цього року фестиваль долучився до акції «16 днів проти гендерного насильства», і 8 грудня запланували організувати круглий стіл. Також об'єдналися організатори фестивалю з організацією Amnesty International. Глядачі можуть підписати петиції на захист відомих людей світу.

Ще один акцент цьогорічного фестивалю – тема людей вимушено переселених. Цій тематиці буде присвячений останній день фестивалю – 10 грудня. Тоді організатори запланували реалізувати мистецький проект «По живому».

«До нас приїздять відомі молоді поети, які змушені були покинути свої домівки і переселитися. Вони створили цей проект, який вилився у збірку «По живому». Це дуже болючі вірші, у яких йдеться, як ці люди опинилися в епіцентрі подій і як вони переживають їх. Разом з поетичними читаннями діятиме виставка двох маріупольських художниць, які долучилися до проекту. Виставка називатиметься «Маріуполь на межі». Це буде інсталяція», – розповідає Богдана Стельмах.