Центр: розмалювати не можна заборонити

Луцький краєзнавець Ігор Левчук обурений місцем проведення арт-проекту «Історія Луцька».

Самобуд семінарії, руйнування пам’ятника, викинуте кладовище, монастир Бернадинів, який ніхто не намагається зберегти у належному стані, – краєзнавець Ігор Левчук вважає наслідками недалекоглядної політики міської влади, яка останніми роками проходить під трендом «красіво».

«Завжди вітаю будь-які конкурси чи виставки, які ставлять собі за мету збереження міста. Але, на жаль, те, що робиться у нас, спрямоване на тотальне знищення історії міста. Як на мене, оця виставка, яку пропонують, швидше вписується в концепцію «красіво», – висловив позицію Ігор Левчук.

Саме у цій частині Луцька колись знаходився курган Романсівка – єдина пам’ятка археології, яка числилася ще у польських реєстрах. Розкопки на цьому місці вперше на початку минулого століття почала робити археолог, дружина відомого історика Володимира Антоновича – Катерина Мельник. В якийсь момент вона зупинила дослідження, адже боялася щось пошкодити, не маючи достатніх технічних та фінансових можливостей.

«Сьогодні у нашому місті зовсім інші підходи до археології. У 2007 році приїхали з екскаваторами та бульдозерами представники духовенства, які, навпаки, мали б піклуватися про питання духовності та моральності. І цей курган було повністю розкопано і викинуто на смітник кладовище, якому було 300-400 років. Нині на місці поховання височіє приміщення духовної семінарії», – розповідає краєзнавець.

Ігор Левчук стверджує, що історичне значення має й сама стіна, яку планують використати як полотно для графіті.

«Варто зауважити, що ця територія відноситься до охоронної зони пам’ятки національного значення монастиря Бернадинів і костелу, тобто сьогоднішнього собору. Ця стіна також входить у цю зону. Тому будь-які зміни, які проводять на території пам’ятки національного значення, мають узгоджувати винятково з міністерством культури», – розповідає луцький краєзнавець.

У 1926 році на місці, де сьогодні розпочинається паркан собору, встановили пам’ятник на честь битви поляків та українців з більшовиками за Луцьк.

«Якщо подивитися на цю ситуацію символічно, то битву з більшовиками на цьому етапі ми все-таки програли. Це місце багато років зберігалося і буквально десь у 2007 році, точно не пригадаю, на цьому місці з’явилася в’їзна брама собору. Там все просто засипали, хоча з точки зору розвитку історії міста, було б доцільніше, або відновити той пам’ятник, або поставити якийсь знак, його графічне означення», – переконаний Ігор Левчук.

Пам’ятник на честь битви поляків та українців з більшовиками за Луцьк

На його думку, більш доречними в центрі міста були б класичні види мистецтва, а не графіті. Також його обурює той факт, що замість того, аби прибрати територію відразу за парканом, його просто розмалюють.

«Я абсолютно не проти таких ініціатив та навіть дуже їх вітаю. Але перед тим, як робити такі речі з містом варто радитися з фахівцями та громадою», – вважає краєзнавець.

Своєю чергою організатор конкурсу та громадський активіст Володимир Бут-Гусаїм арт-проект «Історія Луцька» називає добрим та корисним звершенням, яке спрямоване винятково на збереження культурної та історичної спадщини обласного центру.

«Я отримав дозвіл від владики. Ми з ним це все обговорювали. Тому немає жодних проблем. Ніхто не планує малювати на стінах будь-що, ми проведемо конкурс та оберемо найкращі роботи. Такі конкурси потрібно для молоді, для її виховання та культурного збагачення», – прокоментував ситуацію Володимир Бут-Гусаїм.

Крім того, активіст переконаний, що краще намалювати щось гарне на цьому паркані, ніж залишити його у тому вигляді, в якому він сьогодні є. Тим більше, що, за словами Володимира Бут-Гусаїма, через два-три роки огорожа знову попаде під пильне око будівельників.

Також Район.Луцьк звернувся по коментар і до Волинської єпархії УПЦ КП. Наразі відповіді не надійшло. Про позицію церкви повідомимо додатково. 

Ірина НОВОСАД